«— Звідки ти? З Кобеляк? Ха-ха-ха! А чому ваше місто так назвали?» — гадаю, кожен кобелячанин хоч раз в житті чув щось подібне. Хтось ображався, хтось не зважав, а хтось починав розповідати якусь із легенд щодо виникнення цієї назви. Суперечки відносно походження назви міста Кобеляки не вщухають і до цих пір. Ми вирішили озвучити ті гіпотези, які існують на сьогодні. Поки що їх лише чотири, але якщо ви бажаєте поповнити список — надсилайте свою версію до редакції.
Наталія Жорняк, вчитель історії Кобеляцького НВК №1:
1. На території міста випасали коней. За Ворсклою починалась степова зона, яку називали «край поля половецького». На цій території випасалася худоба, зокрема коні.
2. «Коби і Ляхи». Це романтична історія про об’єднання двох племен кобів і ляхів, якій немає жодного підтвердження. Кожному місту хочеться мати красиву історію виникнення назви, можливо, таким чином на світ з’явилася і ця легенда. Хоча на даній території з давніх-давен проживало багато племен (берендеї, половці та ін.), тому що у цій місцевості практично зустрічалися два світи: світ землеробів і світ кочівників.
3. Хан Коб’як. Говорять, нібито у нашій місцевості було розбито військо половецького хана Коб'яка, відомого зі «Слова о полку Ігоревім».
Однак, Наталія Жорняк підкреслює, що всі ці припущення — всього лише легенди. А офіційно Кобеляки вперше названі новим містом і позначені латинським словом «Кобілак» французом Гі де Бопланом на початку ХVII століття на карті, складеною по наказу польського короля. Два роки тому при випадковому зсуві ґрунту на Бригадировій горі учні Кобеляцького НВК №1 знайшли черепок (шматочок горщика) і принесли його Наталії Миколаївні. За сприяння Юрія Попруги та Євгенія Копильця у Київському інституті археології вдалося ідентифікувати цей фрагмент, як посуд часів ХІІ ст. (Київської Русі). — Це матеріальне підтвердження того, що люди за часів Київської Русі жили на території Кобеляччини, — стверджує Наталія Жорняк.
Голова міської ради Олександр Ісип:
4. «Коб і ляк» Є така думка, що Кобеляки було сотенним містечком Київської Русі, яке у старослов’янському значенні складається з двох слів: коб і ляк (коб в перекладі означає — щоб, ляк — лякати), тобто «щоб лякати» ворогів, які приходять зі степу. Тут жили люди, які завжди були готові прийняти гостей і відігнати ворогів.
