Нас багато. Нехай не безліч, але значно більше, ніж іншим здається.
Лише в нашому Кобеляцькому районі зараз проживає понад 1150 тих, кого в усьому світі називають людьми, які постраждали від раку, а вірніше — пережили рак — cancer survivors. До цього переліку можна внести хворих, які тільки-но дізналися про свій діагноз, тих, хто перебуває у стадії ремісії, тих, хто лікується, і тих, хто переміг страшну недугу. Більшість із цих людей на своєму досвіді демонструють, що рак — це не завжди кінець життя. Більше того, багато з них є прикладом, що повноцінне життя існує як до хвороби, так і під час лікування чи після нього.
Майже зі стовідсотковою впевненістю можу стверджувати, що рідко хто знає, як насправді може виглядати онкопацієнт, що він відчуває, що думає, на що надіється і сподівається… Прикро, але у нас нерідко просто не помічають тих, у чиє життя прийшов рак.
Зараз нашим світом правлять, як правило, не найкращі події та люди. І рак — далеко не життєрадісна тема. Так здається, якщо отримувати інформацію лише виходячи виключно з негативної статистики, з новин про смерті зірок чи некрологів у районній газеті. На жаль, у нашому інформаційному просторі дуже не вистачає надихаючих історій, а їх, повірте, так багато!
Наразі на багатьох рівнях медіапростору проводиться дуже важлива і потрібна, як на мій погляд, акція, коли онкохворі розповідають свої історії боротьби, щоб надихнути тих, хто проходить лікування, та довести на практиці, що щасливі історії одужання від раку існують. І таких випадків чимало.
Повірте, дуже важко, а інколи просто і неприємно, говорити іншим страшну правду про себе, ще важче зізнаватися собі самому в можливому не досить успішному перебігові своєї хвороби. Але, мабуть, найстрашніше, а можливо просто соромно, просити допомоги і підтримки… Особливо у тих, хто поряд, хто міг би і може, але... Але не знає.
Багато чого нашим онкохворим страшно… Але коли ти знаєш, що не один такий, що поряд успішно живуть і боряться люди з такими ж діагнозами, то це дає багатьом хворим сил і наснаги протистояти обставинам, страхам і хворобі.
Але впевнений, що багатьом з онкохворих є про що розповісти. То ж, якщо у вас є своя історія боротьби — не соромтеся, поділіться нею. Можливо, саме ваша розповідь стане надією для інших, для когось — рятувальним колом, а можливо і ви отримаєте підтримку, про яку навіть не підозрюєте. Повірте, кожна така історія — унікальна і варта уваги. Читайте розповіді інших і розповідайте свої, щоб показати — вас значно більше, ніж здається на перший погляд.
