Вишиті українські сорочки як символ і як оберіг

Чоловік зі Львова і жінки з Полтави присвятили Міжнародному жіночому дню незвичайну експозицію — зі старовинних жіночих сорочок та прикрас із глини.
Виставка «Полтавська сорочка — перлина духовності жінки» відкрилася вчора, 25 лютого, в конференц-залі Полтавського художнього музею (галереї мистецтв) ім. Миколи Ярошенка. Мета — показати, який одяг носили в давнину дівчата й старші жінки, яку енергетику й символіку несли вишиті сорочки та намітки.
Сорочки шили із конопляно-льняного полотна, плахти зшивалися окремими швами — це мало оберегове значення. Поверх плахти зав’язувався пояс — таким був буденний костюм. А були костюми й на свята, обрядові, весільні й навіть призначені в останню путь...
Таїнство одягання, зокрема, дівчини-нареченої, продемонструвала голова творчого об’єднання «Берегиня» Тетяна Черненко. Особливо цікаво було спостерігати, як вона обкручувала навколо голови дівчини 4-метрову намітку. Тій намітці уже майже 100 років.
Олександр Опалій, аспірант зі Львова, привіз на виставку в Полтаву 13 старовинних сорочок — невелику частину своєї колекції, яка налічує біля 400 експонатів. Полтавка Тетяна Черненко представила більше 30 речей. Все це — унікальні експонати: організатори вернісажу вибирали краще з кращого. Фонд виставки надзвичайно багатий.
Українська сорочка — перлина духовності жінки, діамант українського мистецтва. Тож викладач кафедри образотворчого мистецтва Полтавського національного педагогічного університету ім. В. Г. Короленка Тетяна Саєнко закликала всіх одягти вишиванки — не тому, що зараз це дуже модно, а «щоб відчути себе справжніми».
Прикраси з глини
Колекціонер, збирач предметів старовини, майстер і головна берегиня творчого об’єднання Тетяна Черненко, яка досліджує давню вишивку, «розбираючи» на хрестики й символи, сказала:
— Цього дня я чекала 14 років. Хотіла показати сорочку, як вашу подругу, яка може допомогти в складну хвилину, підготувати до хвилюючих подій, зокрема до весілля. Хотіла показати цей предмет одягу з енергетичної точки зору.
З 2001 року Тетяна й сама вишиває. Вона стверджує, що полтавська сорочка — унікальна. Кожна з 35 старовинних полтавських сорочок із Тетяниної колекції має своє значення. Жінка запевняє, що вишиванка допоможе не помітити тяжких хвилин, виховати дитину, без зусиль виконувати обов’язки берегині дому й сім’ї і додасть впевненості в собі.
— Ви можете повірити, можете не повірити — але завжди зможете перевірити це, — каже Тетяна Федорівна.
Але треба знати, яку сорочку на який випадок купувати. Сама Тетяна, поки не знала, придбала якось дуже гарну сорочку, а вона — не носиться. Раз одягла — й лежить. Виявилося, що сорочка та — весільна... Тетяна впевнена, що вишиванку у нашому світі творить сама душа.
Під час урочистостей з приводу відкриття виставки молода дизайнерка Анастасія Кучер презентувала колекцію одягу в етностилі, до якої відома керамістка Лариса Тихонова підібрала аксесуари, ексклюзивні прикраси, зроблені вручну. Розробляючи колекцію, Настя й Лариса вивчали одяг українок починаючи ще від трипільської культури й закінчуючи українським бароко XVIII століття. У нову колекцію вкладено багато ручної роботи. Анастасія поєднала старовинні тканини — льон, полотно — з сучасною органзою. Колекцію назвали «Ми діти твої, Прамати». Сонячності й виразності речам додає золотистий колір — гама притаманна полтавському регіону.
А оскільки відкриття виставки співпало з іще одним святом — пращури підмітили, що цього дня із вирію починають повертатися пташки — організатори дійства пригостили всіх присутніх узваром із «жайворонками» з пшеничного борошна.

Логін:
Пароль:
запам'ятати