При цьому заявляє, що Україна не повинна сплачувати сусідній державі позичку в три мільярди доларів.
5 жовтня минулого року в Новосанжарському районному суді вперше заговорили про цивільну справу за позовом Геннадія Рябоконя та Всеукраїнського громадянського руху «Сила права» до Російської Федерації про відшкодування моральної та майнової шкоди, завданих збройною агресією Російської Федерації проти України. Тоді суддя Юлія Афанасьєва заявила про самовідвід у зв’язку з тим, що до червня 2014‑го вона працювала суддею Дебальцевського міського суду Донецької області. Перебуває на обліку як внутрішньо переміщена особа. У Донецьку залишились проживати її рідні. Суд задовольнив відвід і справа перейшла до колеги Афанасьєвої — Тетяни Стрельченко.
Під час судового засідання, яке відбулось 8 жовтня, стало відомо, що позивач просить суд стягнути з РФ на свою користь як відшкодування моральної шкоди дві суми: 1 148 935 та 133 200 гривень.
Геннадій Рябоконь вважає, що суддя має накласти арешт на державне зовнішнє запозичення за трастовим договором, укладеним 24 грудня 2013 року між Україною та компанією «The Law Debenture Trust Corporation p. l.c.» у розмірі 128 2135 гривень.
Заява мотивована тим, що 24 грудня 2013 року Україна уклала трастовий договір із компанією, що є довірчим власником перед держателем зобов’язань, який представлений одноособово Міністерством фінансів Російської Федерації. За цим договором Україна отримала 3 000 000 000 доларів США з 5‑відсотковим зобов’язанням та видала Міністерству фінансів Російської Федерації зобов’язання на вказану суму, строк виконання якого закінчувався 20 грудня 2015 року.
Зважаючи на те, що український уряд станом на 20 грудня 2015 року не погасив основну суму та належні відсотки, 16 лютого 2016 року Мінфін РФ звернулося до Високого Суду Правосуддя в Лондоні з позовом про повернення основної його суми та нарахованих відсотків.
Позивач стверджує, що сплачувати позику не потрібно і вимагає стягнути з РФ 1 282 135 гривень.
У результаті, Тетяна Стрельченко прийняла ухвалу, заяву позивача залишити без задоволення.
18 квітня цього року відбулось чергове слухання у справі. На адресу суду електронною поштою надійшло клопотання адвоката відповідача про проведення судового засідання в режимі відеоконференції, у зв’язку з територіальною віддаленістю його місця перебування. Тому захист просить судове засідання проводити на території Києва.
Сам позивач чи його адвокат на слухання справи не з’явилися.
Зважаючи на прохання відповідача, Тетяна Стрельченко доручила Шевченківському районному суду міста Києва забезпечити проведення відеоконференції, що відбудеться 20 травня.
