Ніколи не приховував і не збираюся цього робити: того, що не розділяю загальної ейфорії з приводу обрання Президентом України Володимира Зеленського. Саме тому й не жертвував своїм особистим часом для того, щоб споглядати процес інавгурації у прямому ефірі.
Та все ж, увечері, коли видалася вільна хвилина, спочатку почитав текст першої промови новообраного Президента, а потім і подивися запис виступу.
Сам текст сподобався. Він, точніше, слова, вкладені в уста Володимира Олександровича, були досить простими і зрозумілими кожному. Не думаю, що в Україні знайдеться хтось, хто не бажає, щоб закінчилася війна на Донбасі, щоб десятки мільйонів земляків повернулися на Батьківщину і працювали саме тут, а не розвивали економіку сусідніх європейських країн.
Дуже сподобалися слова про те, що немає потреби в тому, щоб вивішувати в кабінеті кожного чиновника портрет Володимира Зеленського. Як на мене — у «десяточку». Дійсно, кожного дня потрібно бачити фотографії своїх рідних людей — дітей, батьків, а не чужого дядька, який кілька років займатиме державну посаду, нехай і дуже високу. Усе це дуже просто, дуже зрозуміло, дуже щиро і не може не подобатися.
Щодо розпуску парламенту… Це теж правильно. З точки зору Зеленського. Зрозуміло, що із діючим складом Верховної Ради Володимир Олександрович «каші» не зварить. Так, частина депутатів миттєво «перевзуються», поміняють шапки і кольори партійних прапорів і скажуть, що все життя чекали обрання Зеленського Президентом. Але інші, і таких може бути більшість, будуть завзято встромляти палиці в колеса президентського воза.
Тому Зеленському конче потрібно якнайшвидше розпустити парламент, щоб провести вибори і завести до нового складу Верховної Ради якомога більше своїх людей. Точно так зробив би і Янукович, і Порошенко, і будь-який інший Президент. Зараз рейтинг у партії «Слуга народу» надзвичайно високий, ніякого серйозного компромату ні на неї, ні на її неформального лідера Зеленського поки що немає, отже, потрібно «кувати залізо».
Усе вищесказане дуже добре. Поки що виключно для Зеленського, як Президента. Як для людей, що за нього голосували і підтримують… От у цьому місці вже починаються запитання. Безумовно, мільйони українців пережили позитивні емоції, споглядаючи за тріумфом свого обранця, а особливо, дивлячись на «кислі» пики багатьох урядовців та колишніх лідерів електоральних симпатій українців.
Але… Усе це виключно емоції. Вони нічим не відрізняються від тих, що виникають від споглядання телесеріалу. Тобто, поки що українці, де-факто, дивляться продовження серіалу «Слуга народу». У принципі, докладаючи певних зусиль і використовуючи певні технології, ще місяців три можна підтримувати подібний емоційний фон. А далі вже доведеться демонструвати реалні результати. Будемо сподіватися, що вони будуть. І будуть позитивними.
І наостанок — про один момент, який геть не сподобався. Більше того, лише підсилив сумніви щодо щирості намірів нового Президента України. У своїй промові він закликав депутатів Верховної Ради за два місяці прийняти закони про зняття недоторканності, відповідальність за незаконне збагачення тощо. Це правильно. Але.. Чомусь Володимир Олександрович забув сказати депутатам, щоб вони обов’язково прийняли закон про імпічмент Президента.
А перед виборами обіцяв. Програму перечитайте.
