Два приклади

Два приклади
У такому стані дерево, безумовно, загине

Розумні люди кажуть, а ще більш розумні книги пишуть, що всі люди є рівними. І однаковими по своїй суті. Усі прагнуть щастя. Усі хочуть отримувати задоволення від життя, не хворіти, мати міцну сім’ю, певний матеріальний достаток, мир у домі і в країні.

І от хочеться вірити тим розумним людям і ще більш розумним книгам. Але реальні випадки із реального життя свідчать про інше. Чомусь, велика (на жаль, достатньо велика) кількість людей вперто не бажають бути щасливими. Або досягають якоїсь своєї мети за рахунок нещастя інших.

І в той же час, інші люди, у тих же умовах, уміють отримувати задоволення від життя, можуть жити в злагоді із законом, природою та іншими людьми. Наведу два приклади.

 

Порубали всі дуби… Майже по Висоцькому

Днями нарешті вибрав час і відновив ранкові пробіжки по лісу. Долаючи звичний маршрут берегом річки Кобелячок, був неприємно вражений. Земляки добре знають, що на одному з берегів нашої невеличкої річечки кілька десятків років тому була висаджена ціла дубова алея. Дерева розрослися, піднялися ввись, створили на березі свій унікальний мікроклімат. Навіть серед спекотного літнього дня під кронами дубів можна відпочити в прохолоді.

Кілька років тому за дубовою алеєю взяв неофіційне шефство місцевий підприємець Юрій Срібний. Він наймав і залучав людей, які вичистили смітники серед природного гаю, викосили бур’яни і чагарники. У деякі моменти здавалось, що знаходишся не серед українського «нічийного» дубового гаю, а десь у вичищеній і «вилизаній» Європі.

Але не в Європі. Узимку було якось непомітно, а влітку одразу «різонуло» очі те, що дуби планомірно знищують. На десятках дерев чиїсь руки «дбайливо» зняли кору. Звичайно, такі дуби приречені, вони загинуть.

Щось схоже відбувалося на березі Кобелячка сім років тому. Тоді на сполох забив усе той же Срібний. Навіть нічне чергування серед дубів проводили, аби знайти зловмисників. Не знайшли. Дуби зі знятою «шкірою» засохли. Їх спиляли. І зараз на місці велетенських дерев бовваніють пеньки. У наступному році їх, пеньків, стане ще більше. І, якщо процес знищення дерев буде продовжуватися, то вже через десятиліття на березі ростимуть не дуби, а терен та амброзія.

Звичайно ж, за цим фактом є кримінальне провадження. Звичайно ж, воно є, на поліцейському жаргоні, типовим «глухарем». Хоча, убийте мене, не повірю, що ніхто не бачив, не чув і не знає, хто ж займається подібним злочинним промислом.

І хоч убийте мене, не повірю, що дуби знищують «прості люди», яким нічим обігріти свої оселі. Без людей, наближених до влади чи силових структур, тут не обійшлося.

 

Березовий гай, волейбольний майданчик, криниці

І в той же час… У той же час, зовсім поряд нібито такі ж люди закладають нові гаї та фруктові садки. Закладають не для себе, адже ніколи не отримають їх у приватну власність. Береги річок не приватизують навіть у сучасній Україні, державі перемігшого дикого капіталізму. Хоча… Тут зарікатися не буду.

Та в будь-якому випадку, ні вже згаданий добрим словом Юрій Срібний, ні Мирослав Кувалдін, з легкої руки якого на березі тієї ж річки заклали фруктовий садок, не схожі на тих людей, котрі поставили перед собою мету отримати шматочок землі біля Кобелячка.

І щось же спонукає людей садити сади для громадського користування, створювати майданчики для гри у волейбол, чистити береги і криниці. І не мати від цього жодного матеріального зиску. Навпаки, від такої діяльності лише клопоту додається. От зараз шукають, хто допоможе викосити бур’яни. А це небагато-немало, а сорок «бачків» мотокоси. Тобто, близько десяти тисяч у перерахунку на гривні. Ну воно їм потрібно? Але ж потрібно. Їм шкодять, у них дерева крадуть, а вони саджають нові, полять, чистять, косять.

От як після таких випадків, таких прикладів вважати, що всі люди одинакові? Не знаю, здається, у розумних книгах щось не те написано. А можливо, бажане за дійсне видано.

…Не думаю, що ті, хто знищує дубовий гай, читатимуть цю статтю. У них, певно, для цього часу не вистачить. Знову ж, кору знімати потрібно, а потім дровами торгувати. Можливо, той, хто їх знає і ще читає, передасть тим, з дозволу сказати, людям, що закони карми, долі, бумерангу чи чогось іншого непояснюваного таки діють. І засохнути можуть не лише дерева…


Автор: Ігор Філоненко


14 червня, 09:19 | Кобеляки | Редакційна
Loading...

1. Maksym / 15 червня, 22:25
Усі можуть помилятися, просто в декого усе життя - помилка.
Додати коментар

Додавати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі.
Вам необхідно зареєструватися, або увійти під своїм логіном



Останні коментарі

Зачекайте, йде завантаження...

Логін:
Пароль:
запам'ятати


Реєстрація | Нагадати пароль

Шановні водії!

У зв’язку зі значним погіршенням погодних умов та сильної хуртовини частина траси Р-52 у Царичанському районі являєтсья непридатною до використання!

Служба порятунку звертає Вашу увагу на те, що вирушаючи у таку погоду в дорогу Ви йдете на це на свій страх і ризик - у випадку неможливості вибратися із снігових заметів на дорогах чекати допомогу можливо прийдеться досить довго.

Тому рекомендується відмовитися від подорожей автомобілем до стабілізації ситуації