Зараз ви читаєте останній у цьому півріччі номер «ЕХО». На кілька днів усі люди, так чи інакше причетні до випуску для когось улюбленої, для когось ненависної газети, підуть у короткотермінову відпустку. Вона триватиме лише кілька днів. За цей період часу «еховці» мають встигнути «підігнати» інші справи, трішки «провітрити» мізки, а потім знову стати до роботи.
Добігає кінця і так званий передплатний період. Хоча передплатити газету на кілька місяців можна в будь-який момент, та все ж більшість читачів роблять це у червні, а потім — у грудні.
Яким буде тираж? Ми не знаємо. Знаємо лише, що проти нас, як і проти всіх інших газетярів України, працюють два потужних фактори. Перший — це демографія, адже українців із кожним роком стає менше. Другий — Інтернет. Багато людей уже звикли отримувати інформацію виключно на комп’ютери або смартфони. У принципі, цей другий фактор невдовзі буде трішки знівельований. Адже у всіх країнах світу, навіть суперрозвинутих і заможних, паперові ЗМІ не вмерли. Навпаки, там вважається ознакою хорошого тону вранці чи ввечері розгорнути газету і за чашкою кави спокійно її перечитати. Так має бути і в нас.
Та облишимо ліричні сентенції і перейдемо до суворих реалій. Зараз склалася така ситуація, що завданням більшості українських ЗМІ, незалежно від їх незалежності (вибачте за такий вираз), є елементарне виживання. Той, хто зуміє вижити в умовах падіння тиражів і недостатньої кількості реклами, матиме гарну перспективу. Адже рано чи пізно (краще рано — від автора) економічна ситуація в Україні почне покращуватися. По великому рахунку, вона вже рік, як не погіршується. Безпредметні суперечки навколо виразів «а куди вже гірше» чи, навпаки, «ростемо ж ми, гей» давайте залишимо для іншої статті.
І от, якщо ситуація в економіці покращиться, то в людей з’явиться трішки більше грошей для споживання того чи іншого продукту чи послуги. Отже, вони куплятимуть газети. Водночас у рекламодавців з’явиться необхідність у рекламі своєї продукції. І, знову ж, потрібні будуть газети. І все й в усіх буде добре.
Звичайно, автор тут змалював оптимістичний сценарій розвитку подій. Ну якщо розглядати песимістичний, то взагалі немає потреби будь-що обговорювати. Який сенс говорити про смерть? Вона настане, незалежно від балачок про неї.
Так що залишаємось оптимістами. І можливо років через десять у нас буде, як у Данії, де тиражі газет у районах, подібних Кобеляцькому, становлять 15 тисяч екземплярів. Тому що газети ці безкоштовні. Журналісти мають змогу працювати, живучи виключно на кошти, отримані виданням за рекламу. У нас поки найщедрішими рекламодавцями є політики.
І ось тут ми підходимо до головного. До того, як нашій та іншим газетам «дотягти» до благословенних данських часів і стандартів. У принципі, вибір варіантів не досить великий. Нині в Україні більшість ЗМІ мають власників. Електронні засоби масової інформації, читай — телевізійні та інтернет-ЗМІ, належать багатим людям, які в основній своїй більшості крадуть гроші з бюджету, отже, займаються політикою. Більшість паперових, яких нібито роздержавили, а в реальному житті й надалі «годують» бюджетними грошима, є залежними від влади. І вони виконуватимуть волю своїх власників. Тобто — політиків або чиновників.
Газета «ЕХО» була, є і, сподіваюсь, залишатиметься незалежною у максимально можливому для цього вимірі. У неї є один власник. Його прізвище зазначене в редакційній «фірмі». Але він не втручається у професійну діяльність журналістів, із якими співпрацює.
Так, автору цих рядків неодноразово доводилось чути про міфічних «власників» «ЕХО». Називали прізвища Ісип, Галушко, Шевченко, Дорошенко, якихось дніпровських олігархів. І так далі, і тому подібне.
Звичайно, усе це є вигадками. Але це не означає, що «ЕХО» не може змінити власника. Як було давно і правильно сказано, «Ніколи не кажи ніколи».
І є один, лише один спосіб залишити газету такою, як є, а краще — поліпшити її якість і зберегти незалежність. Який? Та простий і вічний — купити її. Купити один примірник, передплати на місяць чи рік. І стати власником, стати людиною, яка платить.
А той, хто платить, той і музику замовляє. Так що купляйте, передплачуйте і будьте власниками. До зустрічі у другому півріччі 2019‑го.
