Притулок для бродячих тварин функціонує в селі Сухинівка майже двадцять років. Протягом двох десятиліть установа так і не отримала офіційного статусу та будь-якої допомоги від органів влади. Собаки і коти виживають виключно завдяки допомозі волонтерів. Окрім того, далеко не всім у селі подобається подібне сусідство.
Про будні неофіційного притулку для бродячих тварин ми писали неодноразово, практично від самого початку функціонування установи. За два десятиліття існування притулку в Сухинівці у ньому фактично нічого не змінилося. Як і двадцять років тому, за тваринами доглядають Наталія та Артур Ковачі. Собак і котів утримують на території свого приватного домоволодіння. Періодично подружжю допомагають кобеляцькі фермери та підприємці. Адже самотужки годувати і лікувати майже п’ять десятків собак Ковачі просто не зможуть.
За словами Артура Ковача, за останні кілька тижнів допомогу притулку надали фермери Микола Антонов, Сергій Петренко та Владислав Скрильник. Вони виділили по кілька мішків кукурудзи, пшениці та дерті. Інший аграрій, Петро Слоква із Чорбівки, привіз 4 тисячі гусячих яєць. Постійно опікуються тваринами із притулку волонтери із громадської організації «Життя» Ольга Заїка та Ліза Муха.
Водночас, сільський голова Ігор Рябека повідомив редакцію, що до сільради надійшла колективна скарга на незручності, які виникають у людей через існування притулку для собак. Кілька місцевих жителів поскаржилися на нестерпний сморід.
У понеділок, 8 липня, ми зустрілися із Ковачем прямо біля паркану неофіційного притулку. Ніякого неприємного запаху не було. Артур пояснив:
— Так, погоджуюся, протягом кількох днів сморід був. Ми просто не встигли зварити і використати всі гусячі яйця, отримані в якості благодійної допомоги. Звичайно ж, запах від них пішов не надто приємний. Але я швиденько утилізував яйця. Як самі можете впевнитися, смороду немає.
Потрібно зазначити, що кілька разів органи місцевого самоврядування звертали увагу на притулок. У основному в моменти, коли в Кобеляках людям починали надто дошкуляти зграї бродячих собак. Але чиновники швиденько забували про проблему по мірі її часткового вирішення.
