От, здається, і збулося пророцтво Кобзаря. Свій, як зараз модно говорити, культовий вірш «І виріс я на чужині» Шевченко написав у далекому 1848 році. Майже два століття минулого з того часу. Та інколи створюється враження, що Тарас Григорович написав свої безсмертні і поки що не заборонені цензурою рядки, проїхавшись Полтавщиною у 2019 році. Та й хіба лише однією Полтавщиною.
Чорніше чорної землі
Блукають люди, повсихали
Сади зелені, погнили
Біленькі хати, повалялись,
Стави бур’яном поросли.
Село неначе погоріло,
Неначе люде подуріли,
Нічого не нагадує? Ви не бачите нічого подібного сьогодні? Або..
І не в однім отім селі,
А скрізь на славній Україні
Людей у ярма запрягли
Пани лукаві… Гинуть! Гинуть!
У ярмах лицарські сини,
А препоганії пани
Жидам, братам своїм хорошим,
Остатні продають штани…
Це ж не я сказав чи написав, це Тарас Григорович так бачив.
Та думаю, що Шевченко внаслідок своєї дещо гіпертрофованої схильності до всяких там рефлексій, дум і переживань, які спричинені, чи то вродженим песимізмом, чи довгими роками каторги, чи хворобами внутрішніх органів, занадто драматизував ситуацію. Як і драматизують її зараз ті люди, хто вважає, що Україна гине, що вона приречена на довічне слугування в якості сировинного придатку для держав так званого «першого світу».
Насправді ж, у нас усе добре. Усім весело і все йде за планом.
Ну от поміркуйте самі. Лише за останній місяць у тих же, здавалось забутих Богом, Кобеляках, скільки веселих подій відбулося, скільки концертів безкоштовних проведено, скільки шашликів та горілки зжерто.
Дзідзьо співав, Зібров виступав, Паранормальних нарід у день початку кровопролитної бійні веселили. А ось і сама Оля Полякова приїдуть, кокошник надінуть, пісню веселеньку заспівають. Не життя, а суцільне свято.
Не відстає і новенький президент. Їздить із гастролями по областях, на чиновників кричить, народ веселить.
І як після цього сказати, що в Україні погано живеться? Лозунг «Хліба і видовищ» працював, працює і буде працювати вічно.
Ну, а з приводу сентенцій про втрачений економічний потенціал, сировинний придаток і деградацію нації. Якщо трішки інтепретувати вчення Будди, то можна стверджувати, що карма є не лише у окремих людей, а і у цілих народів і територій, які вони, ті народи, заселяють. Є вона і в України.
А в іншому древньому вченні існує поняття кабалістична географія.
Тобто, у певної території, у певного народу є певне призначення, визначене якимись вищими містичними силами.
Є воно і в України. І ніякий народний чи антинародний президент, ніякий парламент цього не змінить.
А у селах у веселих
І люде веселі.
Воно б, може, так і сталось,
Якби не осталось
Сліду панського в Украйні.
З приводу «сліду панського» Тарас Григорович таки погарячкував. А «люде» у нас таки веселі. Весело погуляють, весело підуть на вибори і весело просруть їх. І нічого ж і не зробиш. Карма така.
