Аферистка за кілька хвилин зуміла видурити 13 тисяч гривень, які Людмила Микитівна відкладала на свій похорон.
Довірливість українців дійсно не має меж. І цим охоче користуються як шахраї від політики, так і ті, хто не надто шанує Кримінальний Кодекс. Днями в Кобеляках жертвою нахабного шахрайства стала літня жінка.
Подія відбулася серед білого дня в середу, 24 липня. 83‑річна Людмила Микитівна якраз поверталася від майданчика, на якому встановлені контейнери для збору побутових відходів. Жінка викидала домашнє сміття. Раптом до неї заговорила невідома пенсіонерці молодичка. Жінка віком до тридцяти років сказала:
— А я донька вашої листоноші. Мама захворіла. Довели її на роботі, що тиск піднявся.
Пенсіонерка одразу й не второпала, що листоноша, яка її обслуговує, просто не може в силу свого віку мати таку дорослу «доньку».
Між тим, «донька листоноші» довела пенсіонерку до її дому. Зайшла в двір. І вже там ошелешила стареньку «новиною»:
— А ви знаєте, що гроші будуть міняти. Старі «сотні», «двохсотки» і «п’ятисотки» вже не ходитимуть. Їх потрібно терміново міняти.
А далі Людмила Микитівна дістала зі схованки відкладені із пенсії 13 тисяч гривень. І сама віддала їх у руки шахрайці. Напевне, сподіваючись, що та їх «поміняє». Назад отримала білий конверт, скріплений скрепками. У конверті щось було:
Пенсіонерка вирішила, що то «нові» гроші. І навіть не стала перевіряти вміст конверта.
Згадує:
— Вона ж іще казала, що й долари не ходитимуть. Казала, що і їх поміняє. А звідки у мене ті долари. Ото гривні роками складала. У мене ж рідні немає. А хочу, щоб поховали по-людськи, щоб не завонялась.
Конверт Людмила Микитівна розкрила лише через кілька годин. У ньому були нарізані чисті аркуші паперу. Зрозумівши, що в неї фактично вкрали «смертні» гроші, жінка так заголосила, що на її плач збіглися сусіди. Але нічим зарадити вже не могли. Лише порекомендували звертатися в поліцію. Це Людмила Микитівна при допомозі сусіда Юрія Срібного і зробила.
Розповідає:
— Я спочатку все черговому розповіла. Він викликав якогось молодого. Той записував, що я казала. Показував мені фотографії. Думав, може я впізнаю ту Світлану. Так вона, здається, себе називала. Сказав, що до мене додому приїдуть поліцейські. Наступного дня приїхали. Щось писали.
Протягом 29 липня ми безуспішно намагалися по телефону вияснити у кобеляцьких поліцейських, чи відкрите хоча б кримінальне провадження за цим фактом. Вияснити нічого так і не вдалося.
Поліція, вона ж «рехвормована». Нічого не знає. Щось робить. Рапортує браво, хоча слова до купи зв’язує слабо, факти крадіжок не озвучує.
