Ось пройшли вже практично два місяці від того часу, коли вийшла стаття з проханням про підтримку заради спасіння мого життя від важкої онкологічної недуги.
Радий повідомити, що попри IV стадію меланоми (а це, на жаль, так, бо в мене є метастази як у лімфовузли, так і в легені та середостіння), я перебуваю ще на цій стороні землі, знаходжуся, так би мовити, стійко у вертикальному стані і з усіх сил намагаюся вести активний спосіб життя.
При метастатичній меланомі, зокрема в моєму випадку, операція є неможливою, променева терапія — неефективна, «хімія» дає лише 7–10% успіху. Єдиним реальним спасінням на сьогодні є імунотерапія Кейтрудою, але цей препарат в Україні не ліцензований, офіційно не закуповується і його застосування здійснюється лише в Програмі КВ, або за власні кошти.
Мені, на превеликий жаль, не вдалося долучитися до Програми КВ Кейтруди в Україні, бо всі 5 клінік, які її зараз проводять, здійснюють це виключно на платній основі. Але сума в 140–146 тисяч гривень кожні 3 тижні за кожну крапельницю, і так мінімум протягом року, для мене і моєї родини є, на жаль, практично непідйомною. Ще дякую Богу і провидінню, що відвели мене також від купівлі Кейтруди у перевірених, але нелегальних продавців, бо їх якраз перед моїм перерахуванням коштів заарештували за шахрайство.
З різних причин не вдалося долучитися до Програми КВ і у РФ, ФРН, Польщі, Франції, Бельгії, Англії та в Голандїї, бо там вона планується на пізню осінь, а то й під кінець року.
Можна здогадуватися, що я тоді відчував, адже мій професор-консультант відверто, але наполегливо порадив поспішати, бо найгірше в найгіршому випадку цілком могло статися для мене протягом якихось 5–8 місяців.
І ось тут, цілком несподівано, надійшла дієва порада від двох хворих з нашої закритої групи «МеланомаUA» у Фейсбуці про можливий порятунок в Ізраїлі. Їхній особистий приклад та їхня тривала, майже два роки, ремісія зламали мою недовіру. На моє звернення, додані та перекладені на англійську мову всі мої виписки, обстеження, аналізи, описання блоків, стекол і т. п., прийшла відповідь «так». А як тільки надійшло запрошення, я полетів до Єрусалима як у прямому, так і переносному сенсі.
Я дуже вдячний нашому головному лікареві, який на моє питання про можливу тривалість лікування відповів лаконічно і ємно: «Скільки потрібно». І свого слова він дотримує.
На жаль, для мене в університетській клініці Хадасса не все пішло швидко та гладко. Переслані, а згодом довезені мною обстеження та виписки виявилися мало інформативними або недостатньо якісними як для ізраїльських колег, так і для спеціалістів від фірми-виробника з ФРН. Довелося тут усе переробляти, причому — за власні кошти. Так, лише МРТ тут коштує 2023 $, КТ — 1350 $, а інші обстеження та дослідження (УЗД, ЕХО КС, ЕКГ, «клініка» та «біохімія» крові, креатинін, Т3, Т4, ТТГ та ін.) були не такими астрономічними, але, як для для мене, дуже дороговартісними.
Та всі ці перешкоди були, нехай і з величезними труднощами, але подолані успішно і з кінця першої декади липня я був накінець офіційно включений до Програми клінічних випробувань: Кейтруда + Ленватініб.
Як бачите, мій шлях спроби лікувального спасіння виявився не простим, не таким швидким, як планувалося перед Програмою, і досить, вірніше дуже, дорогим.
Ось тому я хочу висловити безмежну вдячність практично всім своїм родичам та рідним, своїм колегам-медикам, моїм товаришам, друзям, однокласникам, партнерам із Зінгена, знайомим, а нерідко й зовсім незнайомим, але дуже чуйним людям, які відгукнулися на мою біду і допомогли мені фінансово. Повірте, без вашої допомоги я б просто не зміг осилити такі витрати. Тому я низько вклоняюся вам усім, дякую, дякую і буду дякувати до кінця своїх днів.
На сьогодні мені говорити про якусь динаміку ще дуже рано, але зазначу, що мені не гірше і великої «побічки» на цей час, слава Богу, немає. Лікування зараз іде переважно амбулаторно, за проживання та харчування доводиться розраховуватись особистими коштами. А це, повірте, дуже-дуже великі гроші, як за нашими мірками. Навіть при мінімільних запитах (без ТВ та Інтернету). Скажу відверто і навіть більше — грошей дуже не вистачає, тому доводиться себе багато в чому обмежувати.
Ось тому, якщо ви — мої друзі, знайомі чи просто доброзичливі читачі — бачите, вірите і впевнені, що я аж ніяк не розтринькую пожертвувані кошти, та зможете ще хоча б трішки допомогти мені фінансово, я буду більше, ніж вдячний. Правда, є одна умова: дуже прохаю, щоб можливі пожертвувані кошти не були для вас останніми, щоб ви не відривали їх від серця і щоб ви потім за ними не жалкували.
Моя картка ПриватБанку є такою, як і раніше: 5168 7427 2112 4331, телефон — такий же, як і раніше: (099)98–29–601, але, на превеликий жаль, на звичайні дзвінки я звідси не зможу відповісти, бо як з мене, так і з кожного, хто подзвонить, зніматиметься до 90 гривень за кожну хвилину.
Ще раз спасибі, з повагою і до зустрічі в Кобеляках,
