Минулого тижня в інформаційно-рекламному тижневику «Ехо» вийшла стаття «Поділ майна чи підготовка до виборів» (№40 від 3 жовтня 2019 року), трактування останніх подій, фігурантами яких є Новосанжарська районна та селищна ради.
Складається враження, що особи, які давали інтерв’ю, або зовсім не володіють інформацією про ситуацію, що склалася в Новосанжарському районі з вирішенням майнових питань між районною радою та об’єднаними громадами, або навмисно її спотворюють. Можна було б і не реагувати на їх висловлювання, але читачі повинні мати повну інформацію, що ґрунтується не на домислах, а підкріплена законодавчо.
По-перше, децентралізація влади на місцях впроваджувалася самими громадами. Сам процес децентралізації, тобто утворення об’єднаних територіальних громад у Новосанжарському районі, розпочався у 2017 році, коли у жовтні було створено п’ять ОТГ, одна з них — Новосанжарська. Процес передачі бюджетних установ та майна чотирьом ОТГ завершився безконфліктно ще в липні минулого року. На таких же самих умовах у січні 2018 року вчергове районною радою було запропоновано Новосанжарській ОТГ прийняти всі бюджетні заклади, що обслуговують громаду, у свою власність. Але не тільки у власність, а й на повноцінне утримання цих закладів за рахунок коштів селищного бюджету, як того вимагає Закон України «Про добровільне об’єднання територіальних громад» та Бюджетний кодекс України. Районна рада в цій ситуації виконувала норми закону, а селищна рада відверто їх ігнорувала.
Так хто ж роздуває «конфлікт на рівному місці»? Робіть висновки самі, враховуючи ще й той факт, що протягом цих двох років тягар утримання неприйнятих закладів ліг на районний бюджет, а кошти, які держава дала ОТГ на ці цілі у вигляді значно збільшених, порівняно з районним бюджетом, доходів, селищна рада використовувала на свій розсуд. Районна рада не кинула напризволяще селищні заклади, хоча це негативно позначилося на фінансуванні тих установ освіти, культури, охорони здоров’я, соціального забезпечення, які залишилися у спільній власності та повинні виключно утримуватись із районного бюджету.
У чому ж полягає черговий конфлікт, про який редакція дізналась від «працівника Новосанжарської об’єднаної громади», і наскільки ця інформація відповідає дійсності?
Каменем спотикання стало майно спільної власності, яке перебувало на балансі Центру культури і дозвілля. З цього приводу треба пояснити наступне. Баланс не визначає право власності, тобто майно знаходиться у тій же спільній власності, незалежно від його балансоутримувача.
Центр культури і дозвілля, до його передачі селищній громаді, був комунальним підприємством, заснованим на майні спільної власності всіх громад району, і надавало послуги жителям не тільки селища, а й всього району, так як в його структурі перебували всі сільські клубні заклади.
Відповідно до Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», управління майном, закріпленим радою за цим підприємством, здійснювала районна рада. Тобто, до законодавчо визначених повноважень районної ради входить передача майна в оперативне управління, господарське відання, оренду чи позику, з балансу одного підприємства на баланс іншого в межах спільної власності.
Тепер пройдемось по хронології подій, яку чи то випадково, чи навмисно переплутали «працівники» селищної ради.
По перше, на пропозицію селищної ради щодо передачі в комунальну власність територіальної громади Центру культури і дозвілля районна рада 14 серпня 2019 року приймає рішення про його передачу та делегує голові районної ради повноваження по створенню комісії з приймання-передачі майна.
Після прийняття районною радою цього рішення 8 клубних закладів, розташованих на необ’єднаній території, були виведені зі складу ЦКД. Так як вони залишились без центру управління, тому були передані у підпорядкування новоствореній юридичній особі — Комунальному закладу «Новосанжарський районний центр бібліотечної, культурної та краєзнавчої роботи». Створити підприємство районна рада, як орган публічної влади, може лише на майні, яке перебуває в її управлінні. Тому в статутний фонд цього підприємства було передано 16 відсотків майна спільної власності, що перебувало на балансі ЦКД. Відповідно, 84 відсотки майна спільної власності передано Новосанжарській ОТГ. Причому, це — не враховуючи вартості капітально відремонтованої за кошти всієї громади району будівлі ЦКД.
Підготовка майна ЦКД до передачі селищній раді розпочалась після 29 серпня, коли розпорядженням № 124‑р головою районної ради було створено комісію з приймання–передачі. У складі цього майна уже не було матеріальних цінностей, які були закріплені 14 серпня за новою юридичною особою.
Новосанжарській ОТГ передано достатньо майна для проведення будь-яких культурно-мистецьких заходів у селищі. Тим більше, що в цьому році селищною радою придбано музичне обладнання на 200 тисяч гривень. Протягом останніх двох років селищна рада при проведенні власних заходів обходилась не тільки без майна та музичного обладнання ЦКД, але й без цьогорічно придбаної апаратури, віддаючи перевагу заїжджим артистам зі своєю апаратурою, а не місцевим аматорам.
Частину ж майна спільної власності, закріпленого за новим підприємством, до початку його роботи тимчасово передано для використання Лелюхівському сільському будинку культури. На базі цього майна буде формуватися нове районне комунальне підприємство. Тому ні минулі вибори, ні майбутні, про що йдеться в інтерв’ю селищного голови, до цієї проблеми не мають ніякого відношення. Скоріше в діях селищного голови при врученні грошових заохочувальних премій працівникам та жителям громади за рахунок коштів селищного бюджету можна розгледіти натяк на перспективу майбутніх виборів.
Як підсумок: районна рада не вбачає в цій ситуації ніякого конфлікту чи потреби узгодження позицій. Як і селищна рада, вона так само використовує свої майнові повноваження, розпоряджаючись своїм майном з єдиною метою — забезпечити повноцінне функціонування підпорядкованих підприємств, установ та організацій.
