День села в Прядівці суботнього жовтневого вечора пройшов під акомпанемент дощу. Думалося, що мокра погода відіб’є місцевим охоту святкувати. Аж ні, до сільського будинку культури народ усе йшов та йшов. Відчайдухи і молодці, прядівчани!
До відкриття урочистої частини перед 16 годиною у фойє клубу розташувалася виставка сільських майстрів-умільців, організована місцевою бібліотекаркою Яною Потрапелюк, варився куліш, йшла торгівля. Паралельно в школі пройшли спортивні змагання з естафетами, волейболом, мініфутболом та шахами. Зазначимо, у селі поважають спорт, воно славиться спортивними досягненнями. Для дітей молодшого віку працівники Будинку дитячої і юнацької творчості влаштували ігрові розваги. Майстрині петриківського розпису Людмила Бабіч та Леся Колодяжна усім бажаючим дітям наносили на руки і обличчя художнє тату. Також була розгорнута фотовиставка майстра Юрія Величка — колишнього учасника бойових дій на сході країни. Воював, та не полишав свою справу. Коли випадала нагода, робив світлини з тих митей життя, що його оточували. Фотографій назбиралося на цілу персональну виставку, де герої сюжетів — реальні події і люди із власними долями.
Трішки історії
Прядівка виникла приблизно в 70–80 роках 17 століття. Але точну дату заснування встановити неможливо. Під час розкопок восени 1976 року групою археологів було виявлено давні поховання. Одна з могил мала форму дубового зрубу. Знахідки свідчили, що на території сьогоднішньої Прядівки люди жили ще за часів так званої зрубної культури (ІІ — І тис. до н.е). Багаті чорноземи, тиха чиста річка, що протікала через село, здавна приваблювали переселенців-козаків, що у 18 столітті почали масово заселяти територію нинішньої Прядівки. Частина їх прийшла з Могилева і розташувалася по один бік річки, інші — з Бабайківки, вони зайняли протилежний берег. Переселенці засівали по берегах коноплі (прядиво), від чого й утворилася назва річки — Прядивка. Згодом і село дістало таку назву. У 1863 році, після побудування церкви на честь Олександра Невського, село перейменували на Новоолександрівку. Але ця назва в народі не прижилася.
У той час у селі налічувалося 300 дворів. Прядівка належала до Бабайківської волості Новомосковського повіту Катеринославської губернії. А коли вона відділилась від Бабайківки, було створено Прядівську волость. У 1890 році Прядівку було поділено на сотні, їх налічувалося 12. Населення поділялося на куркулів і бідняків. У 1913 році в селі проживало 8400 чоловік. Під час Першої світової війни на фронт було відправлено майже всіх чоловіків.
У роки громадянської війни в селі діяв партизанський загін, організований Макаром Валявським, балтійським матросом з дореволюційним досвідом. Загін бився з махновцями, денікінцями, григорівцями. У 1927 році було створене перше товариство зі спільного обробітку землі (ТСОЗ), що одержало назву «Перше травня». До нього входило 15 господарств. Землю обробляли кіньми та коровами, сіяли вручну. Жодного спеціаліста сільськогосподарського напрямку тоді ще не було. У 1934 році заснували МТС, у 1938 — відкрита десятирічна школа. Роки підняття сільського господарства співпали з найтрагічнішими подіями для українців — Голодомором 1932–1933 років. Мертвих, напівживих від голоду селян вкидали в глибокий колодязь за селом. Зараз на тому місці знаходиться пам’ятна плита жертвам голодомору, поставлена на кошти та за ініціативою місцевого населення у 1980 році. Близько 800 прядівчан пішли захищати Батьківщину в роки Другої світової війни. Фашисти багато зруйнували в селі: мости, школу, клуб, аптеку, МТС та багато колгоспних будівель, палили хати, забирали в рабство молодь. За архівними документами і розповідями місцевих жителів встановлено, що в Прядівці діяла 7-а партизанська група Царичанського райкому партії на чолі з Чернишем, Гайдарою та Юрченком, яку в грудні 1941 було страчено в Царичанці.
Визволяли Прядівку у вересні 1943 року бійці 2-го Українського фронту під командуванням Маршала Радянського Союзу Конєва. Бої тривали більше тижня. Понад 500 прядівчан не повернулись із фронтів цієї війни. Довго тривала відбудова села, у якому тоді налічувалося 2500 чоловік. У 1950 році з 8 колгоспів було утворено три, а в 1952 — один, на чолі з Михайлом Новоселею. З роками колгосп імені Калініна, очолюваний Десятериком, Поповим, Скрипником, міцно став на ноги і займав одне з перших місць в районі. І все це завдяки працьовитим, невтомним, небайдужим мешканцям села. Серед них — Герої Соціалістичної Праці, орденоносці та багато інших трударів. Сьогодні у складі Царичанської об’єднаної територіальної громади село продовжує жити повноцінним сільським життям.
Спорт, концерт і лотерея
На урочистому відкритті Дня села заступниця селищного голови Марина Журавель нагородила колективи дитячого садка «Сонечко» та місцевої школи сертифікатами на поповнення матеріально-технічної бази закладів. Від голови ОТГ Геннадія Сумського місцева дітвора отримала солодкий подарунок — великий торт. Депутат обласної ради Гошгар Мухтаров найактивнішим жителям Прядівки вручив грошові винагороди. Староста села Олександр Божко нагородив переможців спортивних змагань Олександра Кульбіцького, Дениса Овчаренка, Ростислава Сливчука за зайняті призові місця зі згинання–розгинання рук в упорі лежачи; команди №1, №2 Прядівської ЗОШ і команду «Студент» з мініфутболу; Дениса Овчаренка, Євгена Овода, Олександра Кульбіцького за успіхи з підтягування; шахістів Віталія Ковалевського та Афанасія Бабенка, Віктора Дубінця. Також були нагороджені волейбольні команди хлопців і дівчат 6–8 класів, «Студент» і «Ветеран». Не обділили увагою і найповажніших односельців. Усі вони отримали подарунки вдома, а присутній на заході Галині Іванівні Божко староста презент вручив на широкий загал. Найстаршому жителю Прядівки Григорію Миславцю виповнилося 93 роки.
Двогодинний концерт прядівчанам подарували артисти самодіяльної сцени Прядівського СБК та Царичанського центру культури та дозвілля. Кожний виступ місцеві проводжали бурхливими оплесками. Після концерту відбувся розіграш лотереї. Усього квитків було 200, а виграшних — 20. Виграші були вагомі — сертифікати на обслуговування в салоні краси з манікюру, педикюру, зачіски. А ще можна було згідно лотерейного квитка в місцевому магазині придбати іграшки, і в Царичанській «Єві» скупитися. Також можна було виграти грошові лотереї — по 100 гривень. Головний приз — романтична вечеря на двох у кафе «Тріумф» дістався місцевій мешканці Ірині Бебко. Зазначимо, що цього вечора поталанило не тільки Ірині, а й іншим членам її родини. Призи дісталися і батькові Ірини, і сестрі та іншим родичам. Тож сім’я Бебків стала фаворитом розіграшів. Ми і світлини зробили усієї сім’ї. А до послуг святкуючих були і безкоштовний куліш, яку зварили Марія Божко та Людмила Скрипник, і шашлики. І без дискотеки не обійшлося —у клубі місця багато. День села Прядівки провели за підтримки виконкому селищної ради, депутата селищної ради Миколи Бережного, фермерів та одноосібників, ТОВ «Вікторія» та небайдужих громадян.
