У минулому номері «ЕХО» ми відкрили серію публікацій, присвячених створенню так званих «живих» огорож. Тобто парканів, зроблених із дерев або кущів. Нижче мова піде про «живі» огорожі із листяних порід.
Багато людей вважають, що красиву і функціональну «живу» огорожу можна створити виключно із хвойних дерев або кущів. Адже вони, як правило, є колючими і утруднюють доступ на територію як стороннім людям, так і тваринам, а також — вічнозеленими, що додає привабливості. Насправді ж, у природі існує достатня кількість листяних порід рослин, які цілком згодяться для створення красивого і недорогого паркану. Яскравими представниками таких декоративних культур є магонія падуболиста і граб. Вони невибагливі для умов вирощування, їх саджанці є відносно недорогими. Окрім того, ці рослини досить швидко ростуть, навідміну від хвойників.
Магонія (лат. Mahonia) — рід дерев і чагарників родини Барбарисових, представники якого ростуть у центральних і східних районах Азії і в Північній Америці. Назву рід отримав на честь Бернарда Мак-Магона — американського садівника ірландського походження, який займався на сході США акліматизацією привезених із заходу країни рослин. Відомий Мак-Магон також тим, що склав американський садовий календар. У роду Магонія близько 50 видів. Типовим видом роду є магонія падуболиста, яку на батьківщині називають «орегонським виноградом».
Вічнозелена магонія — чагарник заввишки до 1 м, який утворює рясну кореневу парость. На молодих пагонах магонії кора рожево‑сірого відтінку, на старих — сіро-бура. Листя в магонії — на червонуватих черешках, складне, непарноперисте, складається з 5–9 виїмчасто-гострозубих листочків завдовжки від 3 до 9 і завширшки від 1,5 до 2,5 сантиметра, шкірястих, темно-зелених, глянцевих згори і матових зі споду.
Яскраві світло-жовті, іноді з лимонним відтінком, квітки, що сягають у діаметрі 8 мм, зібрані в пазушні багатоквіткові грона або волоті.
Ягоди магонії — продовгувато-еліптичні, синювато-чорні, густо вкриті сизим нальотом і пушком, завдовжки до 10 і завширшки до 8 міліметрів, мають приємний кисло-солодкий смак і використовуються для підфарбовування вин, а також у кондитерському виробництві. Цвіте чагарник магонія у квітні-травні, а його плоди дозрівають у серпні або вересні.
Магонія в ландшафтному дизайні використовується для створення бордюрів, сольних і групових посадок, низьких живоплотів і для оформлення високих чагарників. У зимовий час глянцеві листки магонії падуболистої змінюють зелений колір на ефектний червоний відтінок.
У Кобеляках уже є приклади вирощування саме магоній для їх використання в якості прикраси садиби та «живої» огорожі.
Тетяна Винник вперше дізналася про магонію сім років тому. Тоді вона посадила свою першу рослину. А зараз її кущі магонії настільки розрослися, що жінка почала виносити саджанці на місцевий ринок. Попит, за її словами, перевищив найоптимістичніші очікування.
Тетяна розповідає:
— Сім років тому моя знайома привезла із відпочинку з Євпаторії відщепу магонії. І посадила в себе. Рослина швидко віддячила великою кількість кореневих відростків. Один із них взяла собі і я. І не пожалкувала.
Тетяна посадила магонію на садибі в Лісному селищі, одному з мікрорайонів Кобеляк. Каже, що ніякого особливого догляду за рослиною не було. Магонія дуже швидко розрослася і утворила невеличкий живопліт. Він, звичайно, не надто густий. Але це через те, що жінка розсадила кущики досить рідко — через метр. Якщо ж, «загустити» посадку, то вже через рік можна отримати майже непролазні хащі. Цікаво, що у вічнозеленої магонії колючим є листя, а не гілочки. Людина та й більшість тварин не ризикнуть іти через такий чагарник, адже листя здатне серйозно подряпати руки, ноги і лапи. У висоту кущі виросли більше метра. Є в Кобеляках і двометрові кущі. Справжньою окрасою садиби магонія падуболиста стає наприкінці весни, коли починає квітнути.
Тетяна Винник розповідає:
— Люди зупиняються і підходять до нашої садиби, коли цвіте магонія. Величезна кількість жовтих квіточок, зібраних у грони, привертає увагу і милує око. А ось ягоди хоча і їстівні, але смаком мене особисто не вразили. Можливо, через те, що ми «балувані»: у нас є і малина, і суниця, і величезна кількість фруктів.
Розмножує свої рослини жінка в основному пагінцями, розсаджуючи їх фактично в будь-яку пору року. Каже:
— Можна відломити гілочку, встромити в картоплину і посадити в ґрунт. Люди пробували, приймається.
Граб та його альтернативи
Найбільш потужні зелені стіни з числа листопадних культур створює граб. Він не може похвалитися привабливістю протягом зими і на початку весни, адже повністю скидає крону, але зате в інший час року цей садовий велетень створює дивно ефектні зелені екрани.
Середні за розмірами дерева з природною конічною або сферичною кроною до 10 метрів у висоту і самі по собі вважаються одним з кращих геометричних деревних. Граби з їх сіруватою гладкою корою, овальними листками і добрим сприйняттям дозволять отримати дивно ефектні і щільні огорожі насиченого, яскравого зеленого кольору. Восени вони змінюють забарвлення на світлий жовтий.
Із грабів створюють високі боскети — зелені стіни значної висоти, що перевищує людський зріст. Він вважається одним з кращих рослин для зелених екранів по периметру ділянки, особливо, у вулиць з інтенсивним рухом. Граб зменшує гучність, дуже довго зберігає форму, навіть при пропуску обрізок.
Необхідні умови. Грабу необхідно забезпечити живильний ґрунт, свіжим і якісним, ні в якому разі не кислим. Він вважається тіньовитривалої культурою, але краще використовувати граби для огорож в досить світлих місцях. Густота посадки — 50–70 сантиметрів.
Специфіка обрізки. Для огорож бажано висаджувати 2–3-річні саджанці. Формування починають з наступної весни після посадки, спочатку сильно обрізаючи дерева у висоту, а потім — 2–3 рази за сезон, проводячи укорочення пагонів. Висоту можна не стримувати до ущільнення нижньої частини крони, проводячи одночасно вигонку і формування. Граб обрізають у кінці весни і наприкінці літа, він не боїться кардинальної обрізки.
