28 жовтня минуло десять років, відколи відійшов у вічність відомий лікар Микола Касьян.
У понеділок жителі Кобеляк зібралися на траурний мітинг, аби вшанувати пам’ять кобелячанина, який вилікував тисячі людей. Саме цього дня, десять років тому, перестало битися серце Миколи Касьяна.
Мітинг пройшов біля пам’ятника Миколі Андрійовичу. Про його життя і заслуги розповіли виконуючий обов’язки голови райдержадміністрації Володимир Катишков, голова райради Володимир Кішінський та завідувач поліклінічним відділенням райлікарні Валерій Коробейник.
Вірші, присвячені Великому Лікарю, зачитали вихованці Будинку дитячої та юнацької творчості і Валентина Уткіна. Пісню на останній вірш Миколи Касьяна виконав Андрій Уткін.
Учасники траурного мітингу поклали квіти до підніжжя пам’ятника.
Микола Касьян мав звання заслуженого лікаря України, академіка Української академії наук, Народного лікаря СРСР, почесного доктора медицини Італії, був родоначальником мануальної терапії в СРСР та Україні. Лікар нагороджений орденами князя Ярослава Мудрого, рівноапостольного князя Володимира, святого Нестора Літописця, Миколи Чудотворця, «Знаком Пошани».
Лише в 1990 року лікар управив диски хребта 41 251 хворому (з них — 19 359 дітей), за що його ім’я занесли до Книги рекордів Гіннеса.
Ім’ям Лікаря названо одну з центральних вулиць Кобеляк та Будинок дитячої і юнацької творчості.
Пам’яті Великої Людини
Пролетіли, кружляючи, роки,
Журавлиним ключем десь увись,
Чути лікаря впевнені кроки,
Що на нашій землі народивсь.
Його посмішка щира й привітна
Між волошок згубилась у полі…
Він добро ніс у світ, радість, світло,
Нелегку та щасливу мав долю!
Чорним вороном біди кружляли,
Надважким до визнання був шлях:
І топтали, і гнули, й ламали,
Немов стеблину на семи вітрах.
Та вистояв — не зрадив і не здався,
Не дав ім`я своє втоптати в бруд,
З добром у серці жити намагався,
Щодень цілив невтомно люд.
Він мав талантів незліченну силу:
Поет, художник, лікар — Божий знак,
А понад все любив він Україну,
Гордився тим, що він із Кобеляк…
Жовтневий ранок якось забрав у небуття,
Стих Касьяна неспішний крок…
І було в лікаря усе його життя
Шляхом крізь терни до ясних зірок!..
Горить свіча — то лікаря життя,
Таке коротке, та яскраве й світле,
В нім біль і радість, щирість й каяття,
Його зоря у наших душах квітне!..
Минає у жовтні десята річниця,
Як з`явилася в небі планета одна…
Згадаєм добрим словом, як годиться,
Велику Людину — Миколу Касьяна!!!
Чи буде патріот іще такий, не знаєм,
Бо землю цю святу він більш за все любив,
Ми вдячні тобі, чуєш, рідний краю,
Що сина гідного і вірного зростив!!!
