Багато років поспіль наприкінці жовтня члени районної ветеранської організації (голова Віктор Білик) відвідують велику братську могилу загиблих у селі Пушкарівці Верхньодніпровського району. Це там, і в навколишніх селах, тривала кривава битва за Дніпро в роки Другої світової війни. Понад 10 тисяч наших земляків-воїнів поховані на Меморіалі Слави. Серед загиблих дуже багато вихідців з Царичанського, Петриківського, Зачепилівського (Харківщина) районів. Це саме ті райони, які в далекому 1943 році втратили майже по 2 тисячі своїх односельців у битві за Пушкарівський плацдарм.
Кожного року наша делегація складається із тих, хто їде поклонитися своїм похованим батькам, дідам, дядькам, братам. Учасники поїздки розповідають, що гнали їхніх родичів до місця боїв без військової форми та зброї. Хто в чому був із чоловіків, у тому і ставали в стрій. Тому для багатьох призваних до армії чоловіків бої в Пушкарівці стали першими і останніми в житті. Неозброєних, непідготовлених, їх на березі Дніпра косили ворожі кулі. Історичний факт: не було б такої масової загибелі воїнів у битві за Дніпро, якби вони мали зброю і відповідне обмундирування. У ті страшні дні тривав хаос, люди були розгубленими і ставали часто «гарматним м’ясом». Такі невблаганні закони війни.
Традиційно в Пушкарівці у жовтневі дні відбуваються заходи, присвячені роковинам визволення території від німецької окупації. Цього року це була 76 річниця. Пушкарівці свято бережуть пам’ять про ті історичні події. Доглядають за братською могилою. У місцевій школі є музей історичної слави. Представники делегацій вдячні місцевим жителям за шанобливе ставлення до полеглих. Голова Царичанської ветеранської організації Віктор Білик висловлює подяку керівництву Царичанської громади за підтримку і допомогу в здійсненні поїздки.
