Зараз іде дискусія про те, яке село стане центральною садибою потенційної об’єднаної громади. Між тим, спливає час, відведений для прийняття хоча б якогось рішення. І в кінці-кінців, результат може бути таким, котрий не задовольнить нікого.
Зараз у соцемережі Фейсбук набирає обертів дискусія, у яку активно увімкнулися жителі двох великих сіл Кобеляцького району. Це — Придніпрянське та Орлик. Дискутують між собою люди в групі «Придніпрянське». Суперечка точиться з приводу того, яке село має стати центром громади. За існуючим нині Перспективним планом, згідно якого центральна влада має намір провести вже адміністративне (читай, примусове) об’єднання, головним населеним пунктом новоствореної громади взагалі стане Вільховатка.
Судячи із текстів, які пишуть учасники дискусії, до досягнення компромісу їм дуже далеко. Орляни вважають, що центром громади має стати їх село. Сусіди ратують за центр у Придніпрянському. Про Вільховатку взагалі ніхто не згадує. Кожен ратує за своє.
Редакція поцікавилася думкою місцевих посадовців, а також Олександра Ісипа, який уже кілька років займається питаннями проведення реформи децентралізації.
Говорить Володимир Горбенко, сільський голова Придніпрянської сільради:
— Я в жодному разі не намагаюся тягнути ковдру на себе. Але за Придніпрянське говорять цифри. У нас бюджет більший, аніж в Орлика. У нас є два працюючих підприємства, які добросовісно сплачують податки. Говорю про гранкар’єр та кооператив «Радянський». Якщо держава залишить нам податок із доходів фізосіб, то бюджет зросте ще на 5 мільйонів. Якщо залишать ще податок на використання надр, то бюджет збільшиться ще на кілька мільйонів. У нас є можливість розмістити поліцейську станцію, є де облаштувати адмінприміщення, є діючий автобусний маршрут до Кобеляк і Полтави. Кількість жителів приблизно однакова. Але розмір території і кошторис — на користь Придніпрянського. Я все це доводив у Полтаві. Наші депутати однозначно виступають за об’єднання навколо Придніпрянського. Вони кажуть, що гроші зароблятимемо ми, а розпоряджатимуться ним в Орлику. Якщо ні, то ми — за приєднання до Кобеляк. Є думка взагалі об’єднуватися із сусідами з Дніпропетровської області. Але цього поки що не дозволяє законодавство.
Валентина Богомаз, орлицький сільський голова:
— Була в нас сесія. Вирішили, щоб центр був у Орлику. Перед тим проводили зібрання і громадські слухання серед населення. Усі проти Вільховатки, як центру, як це пропонує влада. Люди радше згодні приєднатися до Кобеляцької міської громади.
От такі думки в посадовців. У принципі, вони співпадають із роздумами учасників дискусії у Фейсбуці. Хоча ніхто не враховує думки кобелячан і їх влади. А чи потрібні Кобелякам Орлик і Придніпрянське. І, знову ж, хто гарантує жителям Придніпрянського, що зароблені ними гроші повернуться до них із Кобеляк? У Орлику вони можуть хоча б «свого» голову обрати, а в Кобеляках це неможливо, вагові категорії виборців зовсім різні.
Час уже втрачений?
Редакція попросила прокоментувати ситуацію експерта із децентралізації Олександра Ісипа. Олександр Михайлович розказав наступне:
— Те, що між сусідніми громадами йде дискусія, це добре. Для дискусій час є завжди. Теоретично, ще не втрачений час і для початку створення нової об’єднаної громади із центром чи то в Орлику, чи в Придніпрянському. Законодавчих перепон для цього на сьогоднішній день немає. Але люди, які започаткували дискусію, повинні знати і чітко усвідомлювати, що 22 грудня 2019 року в Україні пройде останній тур виборів у новостворених громадах. Більше їх не буде. А будуть чергові вибори до місцевих органів місцевого самоврядування, пройдуть по всій Україні. Згідно із чинним законодавством, вони відбудуться восени 2020 року. Що із цього слідує? А слідує те, що юридично створити нову об’єднану громаду із центром в Орлику чи Придніпрянському та провести перші вибори вже неможливо. Тим більше, що однієї волі жителів двох сіл недостатньо. Потрібно ще довести доцільність внесення змін у затверджений Перспективний план, довести, що нова громада відповідатиме критеріям і методикам визначення її спроможності. Простіше кажучи, потрібно міряти і рахувати. Чи відповідає методиці відстань від центру громади до найбільш віддаленого населеного пункту, чи є достатня кількість людей, у тому числі і дітей, чи є земля, чи наявна потрібна інфраструктура. Тобто, виникає потреба ще й у експертному супроводі. На все це потрібен час. А він уже безповоротно згаяний. Чому так сталося в цьому конкретному випадку — судити не беруся. Зараз же ми бачимо, що люди, які живуть у цих селах, вболівають за долю свою і території, на якій живуть. Це перше. І це добре, що вони небайдужі. Друге. Люди зрозуміли незворотність децентралізації. Третє. Люди бачать інертність місцевої влади. Що вони зараз реально можуть зробити? Вони можуть за допомогою представників влади та експертів розрахувати і довести доцільність внесення змін до Перспективного плану. І з цими документами та розрахунками звернутися до керівництва Полтавської облдержадміністрації. Адже зараз лише ОДА може внести відповідні зміни. До речі, подібний приклад є в Карлівському районі. А вже після цього гуртуватися, висувати єдину кандидатуру голови громади на майбутні чергові вибори, обрати своїх депутатів. І таким чином безпосередньо впливати на її розвиток. Але діяти потрібно дуже швидко і дуже злагоджено.
Отже, шанс створити громаду в конфігурації, яка більш відповідатиме бажанням орлян і придніпрян, аніж та, що пропонує виконавча влада, зараз є. Він ще не втрачений. Це буде зробити важко, але реально. Але для цього ініціативні люди із цієї місцевості повинні припинити гаяти час, який вони й так змарнували. Якщо дискусія про те, Орлик чи Придніпрянське стане центром громади, затягнеться ще на пару місяців, то центром стане Вільховатка. Це — щоб зовсім по простому. Не хочете йти на поступки один одному, не хочете домовлятися, то інші, сторонні, зроблять з вами все, що захочуть. Не буде ні по-орлянському, ні по-придніпрянському. Можливо, закінчення статті звучить трішки образливо, але це правда.
