Редакція вирішила дізнатися, які саме структури є найбільшими платниками податків до районного бюджету. Паралельно ми поцікавилися, хто наповнює бюджет єдиної в нашому регіоні об’єднаної територіальної громади з центром у Бутенках.
Забігаючи наперед, потрібно одразу відзначати, що отримані разультати суттєво, ледве не кардинально, відрізняються між собою. Як і підходи в зборі і наданні інформації.
Та почнемо із бюджету Кобеляцького району. Усім, хто цікавиться цим питанням, уже давно відомо, що Кобеляцький район є глибоко дотаційним. При сучасній вітчизняній системі оподаткування і відсутності серйозних бюджетоутворюючих промислових підприємств, без постійних багатомільйонних субвенцій з бюджетів державного і обласного рівнів місцеві медики, педагоги та інші працівники бюджетної сфери миттєво опинилися б без зарплати.
Один єдиний приклад. Річний бюджет Кобеляцького району в 2020‑му році становитиме 200 мільйонів 700 тисяч гривень. Із них власні надходження, тобто податки, зібрані на території самої Кобеляччини, становлять всього-навсього 80,5 мільйона гривень.
Уже кілька років поспіль бюджет району, і без того дотаційний, має серйозні проблеми із дохідною частиною. Передусім це пов’язано із припиненням роботи одразу кількох підприємств, які умовно можна назвати бюджетоутворюючими. Спочатку припинив роботу Білицький молококонсервний комбінат. Це сталося з десяток років тому. Потім припинило виробничу діяльність білицьке підприємство «Ясні зорі», що спеціалізувалося на виробництві свинини. Районний бюджет одразу втратив кілька мільйонів гривень, адже він наповнюється в основному із так званого ПДФО, тобто податку із доходів фізичних осіб. Зовсім просто кажучи — із відрахувань із зарплати працюючих жителів району.
У 2018–19 роках спад у промисловості району продовжувався. У минулому році припинив виробничу діяльність завод із переробки буряка на цукор, що працював у Біликах. А агрофірма «Добробут», яка попри постійну критику була надважливим підприємством для формування бюджету, провела оптимізацію, скоротила кількість працюючих, а більшість податків заплатила в Козельщинський район. І криза серйозно поглибилася.
За словами головного фінансиста району, начальника фінуправління РДА Андрія Дацка, лише після втрати для бюджету цукрового заводу і «Добробуту» кобеляцька казна одразу «схудла» на сім мільйонів гривень. Ще близько десяти відсотків бюджетного пирога «відщипнула» Бутенківська громада. Адже ПДФО із підприємств, які там працюють, залишився в Бутенках.
І в результаті, бюджет району фактично наповнюють самі ж бюджетники. Зарплату їм платить держава, а податки із зарплати залишаються в районі. Тільки-но зменшиться кількість бюджетників чи їм «заморозять» зарплати, як районний бюджет опиниться на межі краху. Власне кажучи, він уже там і є.
Згаданий Андрій Дацко підтверджує, що найбільше податків до районного бюджету надходить із зарплат саме педагогів. На другому місці «годувальників» розташувалися працівники сектору культури і туризму, на третьому — медики. І лише на четвертому місці — агрофірма «Добробут», тобто виробниче підприємство. На п’ятому місці був цукровий завод.
Податки, сплачені усіма іншими сільгоспвиробниками та приватними підприємцями, вирішального значення для наповнення районного бюджету не мають.
Андрій Дацко вважає, що резерви для наповнення районного бюджету існують навіть після втрати мільйонів із «Добробуту» та цукрового заводу. Він говорить:
— Головна проблема і водночас резерв полягають у тому, що податки не сплачують у повному обсязі. От візьмімо для прикладу сільгоспвиробників. Більшість із них декларують, що платять своїм найманим працівникам «мінімалку». Із неї і сплачують податки. А все інше віддають «чорною» готівкою. Звичайно, із неї ніхто нікуди нічого не платить. Із кращого боку можна виділити хіба що фермерські господарства «Шанс», «Ліс», можливо, ще двох-трьох сільгоспвиробників. А дуже багато аграріїв, так званих одноосібників, взагалі нічого не сплачують до бюджету. Якщо ж почнуть платити усі, то ситуація різко покращиться.
Напевне, уважні й принципові читачі помітили, що інформація щодо сплати податків до районного бюджету є неповною. У ній відсутні цифри, хто і скільки заплатив. Андрій Дацко, який розповідав про районні фінанси, визнав, що в РДА і райраді немає детальної інформації щодо розміру сплати ПДФО, як бюджетниками, так і виробниками. Мовляв, нею не діляться податківці. Можна сказати і так. Хоча на противагу районним чиновникам, їх колеги з Бутенківської громади знають, хто і скільки до їх бюджету заплатив.
Серед «годувальників» — «Онур», Норка, «Бережнівське», сервісний центр та інші
Про «годувальників» Бутенківської громади розповідав заступник голови ОТГ Ігор Федь. Ігор Миколайович охоче пояснив, звідки вони отримують інформацію про платників та розміри сплачених ними податків. Він розповів:
— Ми беремо дані в районному відділенні Держказначейства. Як по окремих видах податків, так і по платниках. Так, це потребує часу і певних зусиль. Але ж це наші, громади, гроші. І нам за це зарплату платять.
От вам уже й перша і, можливо, головна різниця й секрет успіху — у підході. Одні оперують чіткими цифрами і фактами, інші — загальними відомостями.
Отже, які дані надала редакції Бутенківська об’єднана територіальна громада. За 2019 рік до її бюджету надійшло майже 26 мільйонів гривень. Головним податком, як і в районі, є ПДФО — 14,5 мільйона. Ще 6 мільйонів надійшло у вигляді податку із майна, у основному це плата за оренду землі. Ще 2,5 мільйона принесли акцизи, із них більшість — це збір з реалізації паливно-мастильних матеріалів (від редакції — автозаправки). У якості єдиного податку до бутенківського бюджету потрапили ще 2,7 мільйона. І сервісний центр МВС приніс 1 мільйон 323 тисячі гривень. Адже адміністративні збори з транспортних засобів та видачі різних дозволів теж надходять до місцевого бюджету. Так що вкладений у ремонт центру мільйон можна вважати досить вдалою інвестицією місцевої громади.
Серед головних платників до бюджету беззаперечним лідером є турецьке підприємство «Онур». Із виплаченої його працівникам зарплати до бутенківського бюджету надійшли майже шість із половиною мільйонів гривень, точніше — 6 мільйонів 489 тисяч.
На другому місці — СТОВ «Бережнівське». Підприємство, яким керує Іван Байбара, заплатило 250 тисяч єдиного податку, майже півтора мільйона ПДФО та 152 тисячі орендної плати.
Хоча якщо сплюсувати податки, заплачені СТОВ «Україна» та фермерським господарством «Лаверна», то вийде ще більша сума. Формально це два різні підприємства, але керівник у них один — Зінаїда Норка. І саме Зінаїда Антонівна з повним правом може претендувати на другого за статусом «годувальника» Бутенок.
«Україна» за рік заплатила: ПДФО — 1 мільйон 231 тисячу, єдиний податок — 179 тисяч, оренда землі — 150 тисяч, у свою чергу, «Лаверна»: ПДФО — 972 тисячі, єдиний — 185 тисяч і оренда — 120 тисяч.
І лише на четвертому місці — бюджетники. Із ПДФО, сплаченого педагогами, надійшли 1 мільйон 656 тисяч гривень. Окрім згаданих платників, більше, ніж по мільйону, в бутенківську казну сплатили залізничники і комбінат хлібопродуктів.
Отже, у громаді основними платниками податків є виробничі підприємства, у районі — самі бюджетники. У Бутенках ситуація з наповненням бюджету набагато краща, аніж у Кобеляцькому районі. Щоправда, керівникам громади потрібно враховувати, що через рік-два у них уже не буде такого потужного платника податків, як «Онур». Турки збудують дорогу і переїдуть у інше місце. Навряд чи довго протримається на плаву і комбінат хлібопродуктів, адже значна частина аграріїв уже мають власні зерносушарки і складські приміщення. Окрім того, чимало приватних фірм збудували більш сучасні елеватори і створюють жорстку конкуренцію для підприємства, збудованого ще за радянських часів. А ось нових бюджетоутворюючих підприємств у Бутенках поки що не видно. Як і у всіх інших населених пунктах Кобеляцького району.
