Як завжди, відкрив засідання заступник голови районної ради Борис Федоренко. Він трохи покритикував виконавчу владу і перейшов до першого питання. До уваги учасників наради пропонувалися виступи керівників комунальних підприємств, які хвалилися здобутками, ділилися планами на майбутнє та жалілися на існуючі негаразди.
Першим це робив директор центру культури та дозвілля Олександр Торбін. Він з гордістю розповів про проведені працівниками центру новорічні ранки, похвалився наявністю гуртків. Потім, на прохання головуючого, Олександр Вікторович перейшов до перспектив та проблем. Найбільш актуальним для його установи питанням наразі лишається завершення капітального ремонту приміщення. Він триває вже досить довго і коштує дорого. Ясність у це питання спробував внести заступник голови РДА Віктор Куць:
— Там лишилося батареї встановити. Потім поставити трансформатор та підключити електромережу — це приблизно 300 тисяч. Ще 500 тисяч підуть на вентиляцію. Ну, і упоряджувальні роботи. По кошторису — 2 мільйони 100 тисяч, щоб підвести до нуля.
Олександр Вакула, директор КП «Будівельник», у своєму короткому виступі зазначив, що його заклад працює нормально, от тільки в цьому році отримав на 15 % прибутку менше, ніж у минулому. Далася взнаки криза.
У директора музичної школи Ірини Сергеєвої було більше нарікань. Тут і проблема із протікаючим дахом приміщення, і недостаток коштів для відкриття художнього класу. До речі, щодо коштів Борис Федоренко давав усім керівникам комунальних підприємств одну пораду:
— Заробляйте самі, а не постійно прохайте у районної ради!
Наступний керівник — директор КП «Інформаційний центр «Новосанжарщина» Олександр Зінченко — переконував, що підлегла йому організація, яка включає в себе газету «Світлиця» та радіостудію «Берегиня», свої кошти чесно заробила. Але внаслідок ряду причин в кінці минулого року районна рада та райдержадміністрація не розрахувалися за надані інформаційні послуги і лишилися винними газеті аж 135 тисяч гривень. Тепер колектив змушений жити на кошти від передплати і сподіватися, що заборговані гроші таки колись повернуть.
— Не дивлячись на це, ми і сьогодні продовжуємо висвітлювати роботу цих органів влади, не знаючи, чи повернуть вони нам борг, — зазначив Олександр Зінченко.
Головний лікар ЦРЛ Ольга Гиря представляла найбільшу організацію із вище перерахованих.
— Зараз ми всім забезпечені, — порадувала Ольга Василівна. — Але на сьогодні ми не виписуємо пільгових рецептів, тому що, як і всі, живемо на 1/12. Коштів на харчування хворих вистачає лише на молоко і хліб. Добре, що з харчуванням допомагають спонсори — Микола Харченко, Володимир Замула та Володимир Петрушко.
Також Ольга Гиря повідомила, що вже цього літа буде реорганізована процедура медичних оглядів школярів. Тепер не бригади медиків їздитимуть по школах, а самі учні протягом червня-серпня повинні будуть пройти медкомісію у поліклініці до початку навчального року.
— А якщо батьки не привезуть дитину на огляд? — запитав хтось із присутніх.
— Тоді її не приймуть до школи, — резюмувала Ольга Гиря.
Наступним питанням було обговорення роботи селищного та сільських комунгоспів. І якщо щодо Нових Санжар двох думок бути не може — тут комунгосп потрібен, то з приводу сіл виникали серйозні запитання. От Борис Федоренко і цікавився у присутніх сільських голів перспективами таких комунгоспів і доцільністю їх існування взагалі.
З цього приводу виступили Юрій Мошура, Юрій Любимський та Михайло Заріцький — старосанжарський, нехворощанський та зачепилівський сільські голови. У кожного з них була своя точку зору і свій погляд на майбутнє комунгоспів. Але врешті-решт всі зійшлися на наступному. Системи водогону треба обслуговувати, як і брати плату за користування водою. Побутові відходи також комусь потрібно вивозити. А тому комунгоспи, безперечно, потрібні, але не обов’язково сільські, а бажано — кущові. Тобто один на кілька сіл. Наступною важливою умовою існування таких комунгоспів є підтримка з боку держави або хоча б відсутність протидії з її боку.
— А то наші сільські комунгоспи прирівняли до київських! — обурювався Михайло Заріцький. — І деруть за усякі дозволи величезні гроші!
Насамкінець присутні на нараді намагалися розв’язати проблему, яка виникла із підвезенням школярів у селах Кунцеве та Судівка. Ситуацію, що склалася, намагався роз’яснити спочатку Борис Федоренко:
— Сільська рада вважає, що підвезенням дітей до школи має опікуватися відділ освіти. А відділ освіти, у свою чергу, переконаний, що це входить до обов’язків сільської ради. Через це у Кунцевому дітей два місяці не підвозять до школи. Я вважаю, що ми не повинні ділити дітей! Є відділ освіти, є адміністрація з необхідними повноваженнями і хай розв’язують цю проблему! Нехай домовляються із сільським головою і спільно шукають варіанти з агрофірмою. А ні, так нехай відділ освіти віддає свій автобус! Але діти не повинні сидіти вдома через чиїсь конфлікти.
Виконуюча обов’язки начальника відділу освіти Тамара Кусайко мала свою думку:
— Доки КРУ не прислало нам припис, ми шість років возили! І чому виникло питання по Судівці? Там підвезення і не припинялося. Ми зрештою дійшли згоди із сільським головою Романом Зіничем. А щодо Кунцевого, то запевняю, що доки я виконуватиму обов’язки, доти їхніх дітей возитимемо нашим білим мікроавтобусом. Але коли вийде з лікарняного Микола Таран, то в нього буде своя думка з цього приводу.
Кунцівського сільського голову Анатолія Підтоптаного ця промова не переконала і він залишився при своїй думці:
— Возити дітей за рахунок сільської ради попросту незаконно! І я цього робити не буду!
В кінці обговорення цього питання деякі з учасників наради почали обмінюватися різкими словесними випадами, але Борис Федоренко заспокоїв усіх і попрохав, якщо і вирішувати питання, то без небажаної конфронтації. На цій напруженій ноті нарада і закінчилася.
