Минулого тижня на своїх позачергових сесіях про бажання об’єднатися у територіальну громаду із центром у Біликах заявили жуківські, червоноквітівські та чорбівські депутати. Цікаво, що протягом майже п’яти років доки тривав процес добровільного об’єднання більшість керівників згаданих сільрад виступали категорично проти цього. І раптом кардинально змінили свою точку зору.
У минулі четвер та п’ятницю відбулися позачергові сесії в Жуках, Червоних Квітах і Чорбівці. Питань, винесених у повістку денну, було зовсім небагато, а головне серед них — про створення об’єднаної територіальної громади із центром у Біликах. Сільські депутати дружно проголосували за це. І це при тому, що кілька років поспіль вони не менш дружно виступали проти створення Білицької громади. Єдиним виключенням була Жуківська сільська рада. Її керівник Олег Охріменко був ледве не єдиним у так званому «білицькому» регіоні керівником органу місцевого самоврядування, котрий одразу ж підтримав ідею об’єднання. Але волі одних лише жуківських депутатів була замало для того, аби процес створення об’єднаної громади хоча б розпочався.
Що спонукало затятих і принципових противників створення ОТГ у Біликах кардинально змінити свою точку зору? Навряд чи вони щиро дадуть відповідь на це запитання. Швидше за все, додатковий поштовх процесу і «прозріння» дали наміри сьогоднішньої української влади створити на території колишнього Кобеляцького району лише дві громади із центрами в Кобеляках і Озерах. У такому випадку Білики і всі прилеглі сільради автоматично приєднуються до Кобеляк.
Білицький селищний голова Юрій Латиш і не приховує, що для нього такі наміри стали несподіванкою. Він розповів:
— Ще до 25 січня 2020 року в Перспективному плані спроможних громад у Полтавській області була зазначена Білицька громада. А потім ми стали регулярно отримувати інформацію про те, що її не буде, натомість створять величезну міську громаду. Цю інформацію нам підтвердили і на семінарі у Миргороді, який проводила Асоціація міст і об’єднаних громад. Після цього 13 і 14 лютого відбулися сесії в Жуках, Червоних Квітах та Чорбівці і тамтешні депутати дали згоду на добровільне об’єднання з Біликами. Листи із пропозиціями ми їм направляли раніше. У п’ятницю ми відвезли всі ці рішення та інші документи в Полтавську облдержадміністрацію.
— Більше того, ми провели аналіз спроможності Білицької об’єднаної громади в разі об’єднання із вказаними сільрадами. Ми — повністю спроможна громада по всіх параметрах.
Дійсно, громада із центром у Біликах відповідає вимогам, зазначеним у методиці визначення спроможності. У ній проживає 7230 жителів. Потрібно — 7 тисяч. Дітей дошкільного віку — 614, потрібно — до трьохсот. Площа — 201 квадратний кілометр, потрібно — 200. Індекс спроможності потенційної Білицької ОТГ становить 0,6. Частка місцевих податків — 45 відсотків, потрібно — до сорока. Згідно із методикою визначення спроможної громади, ОТГ із високою спроможністю вважається об’єднання з індексом 3,7–3,8 бала. Білики набирають 4,2.
Свій коментар події дав Жуківський сільський голова Олег Охріменко:
— Я давно і постійно говорив про те, що громаду з центром у Біликах потрібно створювати. Хоча б із однієї простої причини — щоб мати змогу розпоряджатися землями за межами населених пунктів. Мене не слухали. І зараз ми отримали ситуацію, коли жуківські, чорбівські, шенгурівські землі, якими давно могли б розпоряджатися вибрані людьми посадовці, безсоромно роздаються чиновниками із Полтави. Нашим людям не дають, а нікому невідомим чужинцям — без проблем. І ми нічого вдіяти не можемо. А була б громада, змогли б.
Півник клюнув
Чорбівський сільський голова Любов Васюта сказала, що вони до останнього чекали, доки їх приєнають до Біликів.
Червоноквітівський сільський голова Людмила Рибалко в понеділок, 17 лютого, була «за межами досяжності».
Між тим, на редакційному сайті розміщене вельми красномовне відео під статтею із назвою «Сесія без депутатів». Датоване воно липнем 2016 року. Тоді в Біликах мала відбутися сесія, у ході якої вирішувалося б питання про створення громади. Сесія не відбулася. Депутатів, які ініціювали початок створення громади, почали ображати і вони покинули зібрання.
Натомість присутні на сесії сільські голови виступили категорично проти створення Білицької об’єднаної громади.
Людмила Рибалко (цитата):
— Доля нашої громади — у руках нашої Червоноквітівської громади. Я просто боюся, що з’єднання цих громад — це буде знищення наших сіл. А в подальшому заберуть землі в наших фермерів і будуть великі агрохолдинги.
Любов Васюта (цитата):
— Я, наприклад, не можу вирішувати, об’єднуватися чи ні. Я розказую те, що люди хочуть. А вони кажуть «Ми об’єднуватися не будемо».
Виступали тоді на сесії, що не відбулася, і місцеві активісти Олександр Бажан та Інна Жук. І теж проти створення громади.
От тепер і бачимо результат. Землі роздають і забирають, чорбівські люди раптом передумали і тепер «хочуть». Тепер потрібно трішки почекати і подивитися, які акції протесту організують білицькі активісти. Тоді вони «боялися» виборів у Біликах. Але ж і тепер вибори будуть. А де ж акції протесту, де актив селища? Чому мовчать, чому не протестують?
Усе це, безумовно, є риторичними запитаннями. Не буде ніяких акцій протесту, оскільки немає замовлення на них. А чому раптом «прозріли» керівники сільрад і депутати? А все просто: «смажений півник» дзьобнув у одне цікаве місце. Вони хотіли почекати і подивитися, «як воно буде». Із впевненістю, що буде так, як вони хочуть. Вийшло так, як про це попереджали. А попереджали ж. І не раз, і не двічі. Тепер, зрозумівши, що вже ніколи не буде ні чорбівського, ні червоноквітівського голови (а працевлаштовуватись же десь потрібно), посадовці вирішили хоча б якось вплинути на ситуацію з користю. Вгадайте з двох разів, із користю для кого.
І ще одна цитата. Ось що тоді, у 2016 році, говорив Володимир Казирод, один із тих білицьких депутатів, які безуспішно намагався створити громаду: «А тепер поясню, чому я підтримую ідею об’єднання, розповім біличанам те, про що не говорить Латиш. Зараз державна субвенція на первинну медицину йде в районний бюджет, читай — у Кобеляки. І там розподіляється. Принцип розподілення залежить від волі тих, у кого ці гроші. У разі, якби Білики створили громаду, цими коштами розпоряджалися б самі, без надбудови у вигляді «району». Крім того, зараз, щоб зробити ремонт у лікарні, білицькі депутати, знову ж, голосують, аби віддати гроші «в район». Усе це займає час, виникають суперечки при виборі підрядника. А громада б вирішувала і це питання самостійно. Також у Біликах автоматично збільшилась би кількість коштів у бюджеті. Нам залишили більше податків. На жаль, усього цього людям не розповідають, а лякають виборами. Що ж, не створимо ми зараз громаду, створимо пізніше».
