Такій поведінці є конкретні пояснення. По–перше, чисто фізіологічні: йде гормональна перебудова дитячого організму, і це позначається на настрої. І, по–друге, психологічні: змінюється сприйняття самого себе і навколишнього світу, йде переоцінка цінностей. Ось звідси всі примхи, грубість.
До того ж у 13–16 років на перший план виходить спілкування з однолітками, а від батьків підліток прагне будь–що відокремитися. І насправді, це цілком природна поведінка. Дитина виходить з–під батьківського крильця, стає самостійнішою – це необхідно, щоб через декілька років увійти до дорослого життя. Гірше, якщо старшокласник проводить всі вечори і вихідні з батьками – це говорить про його інфантилізм. Але це не означає, що в підлітковому віці рвуться всі зв’язки з домашніми і залишаються тільки друзі. Просто батькам треба набратися терпіння, виявляти більше чуйності до нащадка, що дорослішає.
Поради батькам
Не прискіпуйтеся до підлітка через дрібниці, а поради давайте ненав’язливо. Можливо, не варто лаяти дочку за те, що вона навіть у спеку ходить нафарбованою, а краще навчити її правильно користуватися косметикою. Або замість пиляти сина за довге волосся, краще просто привчити, щоб вони завжди були чисті.
У 15–16 років підліткові дуже важливо, щоб його вважали за дорослого, і свою дорослість він доводитиме батькам всіма способами. Але саме на цьому прагненні до самостійності ви і можете зіграти. Адже у дорослої людини є не лише право приходити додому дуже пізно, цілими днями пропадати десь, користуватися косметикою. У нього є ще і обов’язки. Ваше доросле дитя цілком може сходити в магазин, приготувати вечерю, прибрати в квартирі.
Найкращий спосіб уникнути підліткових проблем – зайняти дозвілля. Можна записати на курси, відправити до цікавого табору або влаштувати на роботу. До речі, робота «вбиває» відразу декілька зайців. По–перше, підліток зайнятий справою і у нього не залишається часу на дурниці. По–друге, замість того, щоб просити у батьків гроші, їх можна заробити самому. Ну і, крім того, власна праця дуже змінює ставлення до грошей.
Фахівець рекомендує
Оксана Пендерецька, психолог:
– сприймайте за норму, що поведінка вашої дитини змінюється. Намагайтеся змінюватися разом з нею;
– вивчайте свою дитину, підтримуйте її, довіряйте – так ви легше пристосуєтеся до нових особливостей її сприйняття, почуттів, поведінки;
– цікавтеся шкільними справами дитини, колом її спілкування, інтересами;
– не суперечте самі собі, визначіться чи ваша дитина вже доросла, чи ще мала;
– якщо щось забороняєте, то поясніть чому (шкідливо, небезпечно, недоречно); якщо дитина щось має зробити, то аргументуйте (доцільно, корисно);
– вчіться домовлятися з дитиною, щоби звести до мінімуму необхідність покарання. Але в будь–якому разі покарання не повинно принижувати гідність, обмежувати дитину у задоволенні основних потреб (їжа, прогулянки тощо);
– підтримуйте дитину, формуйте в неї високу самооцінку і віру у власні сили. Дайте їй можливість здобути не лише досвід перемог, а й досвід невдач, поразок, навчіть сприймати їх спокійно, щоб уникнути психологічних травм у майбутньому.
