Днями до редакції електронною поштою надійшов лист від Валерія Коробейника, людини, дуже добре відомої в Кобеляках і районі. Валерій Семенович розповів, як він бореться із страшною недугою, набагато небезпечнішою, аніж коронавірусна інфекція. Поки що бореться успішно. За що дякує не лише ізраїльським медикам, а й землякам, які допомагають матеріально і морально.
Валерій Коробейник написав:
— Практично кожне захворювання, а рак особливо, — це величезне горе для хворого та його родини. Пройшло вже немало часу з того страшного для мене моменту, коли на початку травня 2019 року на відносно тоді спокійному фоні у мене виявили масові метастази по всій поверхні обох легенів та навколо серця. У мене ще все здригається, коли згадую той день, бо одразу здогадався, що то IV-а, остання стадія…
Пам’ятаю, як тоді, 10 травня, на моє пряме запитання про перспективу, мій лікуючий професор із Київського НІР відповів теж прямо:
— Ніхто достеменно цього не знає, бо організм людський — це занадто складний механізм.
Але, крім того, як колега колезі додав:
— У таких випадках, як правило, прогноз — не більше 6–8 місяців, бо операція неможлива, «хімія» в моєму випадку діє в 7–10 відсотках, а променева терапія при моєму захворюванні неефективна зовсім…
Але, разом з тим, старший колега підказав напрямок пошуку — імунотерапія, з дуже-дуже бажаним долученням до Програми Клінічних Випробувань, бо безкоштовного лікування немає, а платне доступне лише для олігархів.
Згадую, як тоді, після численних пошуків, запитів та відмов від Клінік із ФРН, Франції, Голандії, Польщі, Іспанії, Росії мене ледве не силою повезла до Ізраїлю ірпенянка Наташа з нашої закритої групи у Фейсбуці. Вона у свій час туди «затягла» свого 28‑річного Діму, у якого були метастази в хребет. Хлопець на той момент уже практично не ходив. Зараз — як дзвіночок.
Я дуже вдячний Наташі, бо вона розтопила мій скепсис до іноземної медицини. Мається на увазі можливість отримати безкоштовне або хоча б недороге лікування.
Таким чином з липня минулого року я був включений до Програми Клінічних Випробувань (Кейтруда + Ленватініб) при Університетській Клініці Хадасса в Єрусалимі, Ізраїль. Літав я туди на 1–2 доби через кожні 21 день для імунотерапії і 15 березня мала бути моя 13‑та крапельниця…
Але життя і коронавірус внесли свої вагомі корективи. 11 березня, одразу по прильоту до Ізраїлю, мені категорично заборонили звертатися в клініку і відправили на 14‑денний домашній карантин-самоізоляцію.
На щастя, мій карантин закінчився. І, слава Богу, — без усяких ускладнень.
26 березня я вже зранку їздив автобусом (тут ходять, але рідше) до своєї Клініки Хадасса. Здав, як завжди, купу аналізів, діждався їх результату, сходив до свого лікаря, отримав від нього «добро» на продовження процедур. І мені навіть «прокапали» мою вже 13‑ту імунотерапію Кейтруди.
На неділю, 29 березня (у них це завжди робочий день), у мене запланована КТ з контрастом: головного мозку, органів грудної клітини, черевної порожнини та малого тазу. Хвилююсь, але надіюсь…
Коли пишу, а сьогодні це субота, тут скрізь Шабад — ніщо і ніхто не працює, навіть супермаркети і автобуси.
Забув ще: на квартирі від Клініки, вірніше — більш ніж скромній кімнаті з мінімумом «зручностей» (без телевізора, праски, довгенько — без холодильника, ще довше — без гарячої води) мені зробили скидку: з 65 до 45 доларів за добу. Тому зараз я посилено шукаю дешевше житло, можливо, і не в Єрусалимі.
Після КТ мені нічим буде летіти додому (авіаперельоти як мінімум до 6 квітня Україна припинила) та й після прильоту мене, мабуть, посадять як мінімум на 21‑денний домашній карантин.
Тому буду перебиватися тут якось оці 21 день до моєї 14‑ї Кейтруди, а там побачу.
Не лише проживання, а й продукти тут, як по нашим мірках, дуже-дуже дорогі.
Спасибі, що рідні, друзі та хороші знайомі перекидають прямо на мою українську зарплатну ПриватБанківську картку 5168 7427 1529 5618 потроху кошти, а я нею тут прямо і без проблем розраховуюсь у супермаркеті, і не тільки…
Без цієї допомоги, повірте, я б тут із голоду помер.
А ще я щиро й сердечно вдячний колегам, рідним, друзям і всім-всім, хто минулого року допомагав мені подолати фінансову прірву. Велике спасибі також усім трьом нашим депутатам обласної ради, особливо Миколі Андрієнку. Також дуже вдячний нашому головному лікареві Володимиру Казироду, який всіляко підтримує мене.
Ось таке, може й не досить коротеньке, описання мого, з однієї сторони обнадійливого, а з іншої — непростого, тимчасового життя на чужині…
На закінчення хочу додати: спостерігаючи, як влада, медики та люди тут в Ізраїлі згуртовуються в боротьбі проти коронавірусу, хочу порекомендувати і нашим землякам безумовного дотримання маскового режиму, правил карантину, самоізоляції та особистої гігієни.
Будьте живі та здорові!
