Кандидат біологічних наук, вірусолог Людмила Водолажська очолює напрям технічної підтримки в країнах Східної Європи міжнародної фармацевтичної компанії з вироблення вакцинних препаратів для агропромислових тварин. Вона пояснює, чим є SARS-CoV-2, чому так швидко й непомітно поширюється, як і коли виник та чи є в цьому глобальна провина китайців.
— Раніше в Україні до вірусології не було жодної уваги, держава в цей напрямок нічого не інвестувала. Багато розділів вірусології можливі шляхом комп’ютерного моделювання, роботи з біоінформаційними базами даних — саме цим займаються науковці-вірусологи в Україні. Це також важливо. Але що стосується дослідження власне вірусів людини, то Україна в цьому плані в мінусі. Коли я свого часу навчалася в Києво‑Могилянській академії і постало питання влаштування на практику до вірусологічної лабораторії, то мені пояснили, що в Україні навіть вірусами СНІДу та грипу займаються лише епідеміологи — тобто вивчають статистику хворих, а жодної практичної роботи не здійснюється. Я хотіла працювати з вірусами практично, тому пішла у ветеринарну вірусологію. В Україні лише віруси тварин можуть бути досліджені більш глибоко, оскільки немає лабораторій з високим ступенем захисту, які дозволяли б проводити дослідження з вірусами людини.
Інфіковані китайці перед своїм новим роком, не підозрюючи нічого, групами їхали в інші країни. А можливо, не звертали увагу на «банальні» прояви ГРВІ.
— Уже є дані розшифровки геному нового вірусу SARS-CoV-2, які свідчать, що він має природне походження і що ознак лабораторного втручання в його створення немає. Поки вважають, що його джерелом є кажани таабо панголіни (вид броненосців), від яких вірус почав передаватися до людини. Однак кажани в Китаї були завжди. Чому тоді за останні роки маємо вже третю епідемію коронавірусу звідти?
— Так, це вже третя епідемія за останні 18 років. У 2002–2003 був SARS, який виник від цівет (дикі гризуни). Їх китайці також вживають у їжу. Причому, їх продають на «мокрих ринках» живими, а потім забивають на ринку ж. Специфіка вірусних інфекцій у тому, що вони виникають там, де відбувається змішування біологічних рідин багатьох видів. Адже не тільки кажани, а й багато інших диких тварин і птахів є резервуаром вірусів, у тому числі й пацюки та голуби. Якби вживання їх у їжу було одиночним випадком, то нічого не сталося б. А оскільки їх китайці вживають у їжу постійно, то й підвищується ймовірність, що на якийсь енний випадок вірус змінить одну-єдину амінокислоту у своєму поверхневому глікопротеїні і вразить людину.
— Попередні коронавірусні епідемії, які прийшли зі Сходу, — SARS і MERS — не викликали ані такого резонансу, ані такого катастрофічно швидкого поширення. Чому новий вірус дає такі результати? Справа в більшій мобільності населення?
— Ці віруси не однакові. Вони дійсно дуже подібні, але збудники в них різні. SARS-CoV-1 у 2002–2003 спричиняв швидше настання симптомів та вищий ступінь смертності. Люди одразу відчували себе погано. У 100 % інфікованих відмічали лихоманку. У нього практично не було безсимптомного перебігу. А тому, коли людина відчувала себе погано, то не сідала в літак і не летіла на інший кінець світу дивитися Венецію.
А новий вірус SARS-COV-2 у багатьох випадках проявляється безсимптомним або низькосимптомним перебігом. Тому інфіковані китайці невідомо скільки часу могли спокійно подорожувати світом. А на додаток, перед своїм Новим роком цілими групами літати до Італії та інших країн Європи, як вони завжди це роблять. Тобто рознесенню вірусу посприяв менший рівень прояву симптомів та смертності.
При цьому новий вірус є досить контагіозним. Тобто рівень передачі є значно вищим, ніж у попередніх коронавірусів. Індекс контагіозності виражається у відсотках, або долях одиниці, і вираховується статистично на основі даних. Якщо одна хвора людина контактувала, припустімо, з десятком людей, то яка кількість з них захворіє? Наприклад, для SARS-CoV-2 це 2–3 особи. 10 з 10 практично не буває. Отож, чим більша кількість людей з групи (одного епідемічного осередку) захворіє, тим більший рівень контагіозності вірусу.
— За своїм складом наскільки новий вірус схожий на попередній?
— Біохімічний склад нового вірусу дуже схожий на той, що був у 2002–2003 роках. Я чула одну нісенітницю, яку поширювала професор держуніверситету сусідньої країни, — про те, що новий вірус має набагато більшу кількість білків, а тому вона підозрює, що над ним працювали штучно. Це повна дурниця. Новий вірус має абсолютно ідентичний склад до попередніх вірусів. Єдина його відмінність — це деякі амінокислотні зміни в поверхневих протеїнах та вже згадана контагіозність.
Епідемія не спаде, поки не перехворіє певна кількість популяції. Важливо розтягнути це в часі, щоб зменшити навантаження на лікарні
— Як оцінюєте вжиті в Україні заходи карантину? І що думаєте про тих, хто ігнорує обмежувальні заходи?
— Більшість людей можуть пережити хворобу легко чи навіть безсимптомно, але будуть здатні заразити інших. Те, що ми сидимо на карантині, — це наша свідома турбота про людей, які мають діабети, гепатити, астми, серцеві хвороби та всі ті патології, які в разі ураження COVID-19 претендують на те, щоб стати тяжкими випадками. Ті, хто ігнорують, — виражають свою відверту протидію такому рішенню або ж зовсім не зважають на інших.
— Багато говорять, що в групі ризику перебувають літні люди. Річ дійсно у віці, чи у тому, що літні люди попросту мають більше хронічних захворювань?
— Немає вікової специфіки. Вірус у тяжкій формі вражає тих, хто ще чимось хворіє. З точки зору вірусології, коронавіруси є доволі банальними і нестрашними. Респіраторних вірусів у природі існує дуже багато. Вони легко розповсюджуються аерозольним шляхом, розмножуються в організмі протягом 2–7 днів і потім покидають організм хазяїна. Такі віруси не можна називати смертельними. Однак небезпека виникає тоді, коли в «хазяїна» є ще якась патологія і спрацьовує на ускладнення, або тоді, коли власна імунна система влаштовує в легенях «армагедон», який лікарі називають гострий респіраторний дистрес-синдром.
— Нам уже пояснили, що зважаючи на стан вітчизняної медицини, карантин в українських умовах запровадили для того, щоб не захворіли всі разом і щоб через це не настав колапс усієї системи. Ви з цим згодні?
— Так, це мета карантину.
— Варто дочекатися, що епідемія піде на спад?
— Вона не піде на спад, поки не перехворіє певна кількість популяції. У епідеміології є таке поняття, як «збити шапку». Коли крива захворюваності йде вгору, і щоб експонента не була такою гострою з божевільним піком, то «збивається ця шапка» карантином, і пік стає більш витягнутим і довгим. Але кількість захворювань від того не зменшиться, просто це буде розтягнуто в часі, щоб зменшити навантаження на лікарні. Але поки ми не перехворіємо в достатній кількості і не сформуємо колективний імунітет, то епідемія нікуди не дінеться.
— Такі чинники, як ультрафіолет, якого стане більше влітку, чи сезонність респіраторних захворювань, вплинуть на зменшення кількості враження?
— Це так. Вірусні респіраторні інфекції гірше передаються в сухі періоди року. Наприклад, у морозні зими з низькою вологістю або в спекотне літо в повітрі менше аерозолів. Вірус живе саме в аерозолях — краплинах води, слини, слизу. Навіть на твердих поверхнях віруси не самі по собі, а в краплинах.
— У Італії, Іспанії чи Таїланді багато сонця, але вірус там усе одно поширюється чи поширювався.
— Але там висока вологість. У Іспанії та Італії конкретно зараз вологий сезон. Зима ця була волога і тепла. У Таїланді висока вологість завжди. Пряме висушування допомагає, безперечно. Якщо літо буде сухе, то є надія, що розповсюдження цього вірусу затухне.
— Тобто карантин треба буде продовжити до сухої погоди у травні або червні?
— Тривалість карантину мало залежить від вірусу, я думаю, вона більше залежить від економічного стану тієї чи іншої держави. У вірусології немає показника, наскільки треба встановити карантин, щоб максимально розтягнути цю криву.
Логічно встановлювати карантин на час інкубаційного періоду вірусу. Оскільки максимально це 21 день, правильно лишатися вдома 21 день, щоб перервати передачу далі. Тоді з однієї тисячі інфікованих не виникне 400 тисяч. У нашому випадку подовжили ще на 21 день, тому що на кінець першого карантину до своїх країн з інших держав повернулося багато людей, які потенційно можуть бути інфікованими. Скасовувати карантин зараз було б недоречно.
Далі все залежатиме від економічних можливостей держав. Навіть якби ми хотіли сісти на карантин на літо, яка економіка це витримає? У такому разі шкода суспільству від економічних втрат може бути вищою, ніж внаслідок смертей людей через ускладнення від COVID-19, як би страшно це не звучало. До того ж, важливо не забути про інших хворих. Наприклад, через закриття кордонів онкохворі не можуть отримати необхідну їм допомогу за кордоном, яку в Україні не можуть надати. Моя подруга з онкологією мала летіти в Австрію отримати циклічне лікування, але зараз нікуди не може вилетіти. Уявіть, скільки людей з іншими хворобами не можуть отримати лікування. Яка паралізована зараз країна. Виходить, що ми платимо життям людей з одними хворобами за життя людей, які можуть потенційно бути інфіковані SARS-CoV-2?
Звичайні маски варто одягати в приміщенні зі скупченням людей
— Порадьте щодо того, чи варто носити маски. Уже розібралися, що від зараження рятують тільки респіратори з фільтром третього ступеню захисту. А як бути зі звичайними медичними масками? З одного боку, їх потрібно носити лише хворим, на цьому наполягає ВООЗ. З іншого — якщо більшість людей переносить COVID-19 у легкій формі чи взагалі без симптомів, вони все одно можуть заразити інших. Виходячи з такої логіки, маску варто носити всім?
— Це питання мене дуже зачепило. З початку цієї історії, коли я бачила людей в масках, особливо ті, які вони носять декілька днів підряд, це було жахливо. Таким чином люди собі тільки шкодили. Медична маска має певний потенціал вологостійкості. До якогось моменту вона всотує, а потім сама просочується вологою і навпаки стає субстратом для розмноження мікроорганізмів — банальних бактерій з носа й рота. Мені дуже шкода персонал супермаркетів, яких змушують одягати хірургічні маски, не видаючи їм маски на зміну кожні дві години. Вони сидять у магазині цілий день, маски стають вологими настільки, що касири їх навіть знімають. Особисто мені навіть півгодини в цій масці дуже складно, тому що волога маска блокує дихання.
Тому має бути чітке розділення. Маски для медперсоналу — це одна історія. Медикам і тим, хто контактує з хворими людьми, потрібні респіратори, які не дозволяють проникненню вірусних частинок. Такі респіратори з фільтрами повинні мати фільтраційну здатність нижчу за 100 нанометрів.
Звичайні ж маски потрібні для того, щоб хворого захистити від себе. Їх носять лікарі, щоб раптом не передати якусь бактерію хворим, у яких ослаблений імунітет. Маска не дає розповсюджуватися аерозолю через чхання чи кашель. Тому такі маски дійсно потрібно носити, щоб убезпечити групи ризику. Хірургічні маски потрібно міняти щодві години. Якщо вони наберуть велику кількість вологи, то не матимуть захисної властивості.
Маски рекомендую одягати, коли заходиш у приміщення зі скупченням людей — у супермаркети, аптеки. Окрім усього, в аптеки заходять потенційно хворі люди, які думають, що мають просто нежить, а насправді можуть інфікувати аптекаря. Навіть здорові люди, які не мають жодних симптомів, коли заходять у супермаркет, мають одягнути маску, щоб заспокоїти інших відвідувачів. Маска не захищає, а блокує вихід, і якщо всі із заблокованим виходом, то загалом ситуація нормальна.
— Тобто ми одягаємо маску в публічних приміщеннях, а виходячи на вулицю, знімаємо її?
— Знімаємо і одразу викидаємо. Бо якщо її поносити, потім покласти в кишеню, а потім брудними руками знову одягати, то буде тільки гірше. Як вихід — навчитися користуватися маскою обережно. Якщо ви побули в магазині всього 5–10 хвилин, то, знімаючи, можете маску обережно скласти за вушко білою стороною всередину. У такому разі можете ще десь на 5–10 хвилин одягнути.
— Ми говоримо, що маску потрібно одягати, щоб не допустити виходу власних аерозолів. Але є таке поняття, як множинність інфікування. Грубо кажучи, якщо вдихнеш один вірус, то наслідків не буде, а якщо вдихнеш 10, то захворієш. З цієї точки зору є сенс носити маски чи пов’язки?
— Це правда. Є сенс у тому, щоб зменшити інфекційну дозу й вірусне навантаження. Навіть банальна маска дає до 80 % скорочення ризику вдихання вірусних частинок. Але якщо хтось на вас безпосередньо кашляне, то це не врятує. Віруси — це 80–220 нанометрів, пора маски — 80 мікрометрів. Це різниця в тисячу разів не на користь пори маски.
— Недарма в Чехії, де також великий дефіцит масок, постановили, що на вулицю не можна виходити без пов’язки. Дозволено навіть шарф використовувати.
— Мета — не виплеснути власний аерозоль і абсорбувати вірус, щоб з чихом чи кашлем він не ліг на поверхню — перила, ручки, кнопки і, зрештою, на руку.
— У зв’язку з цим рукавички також важливо носити? Я, наприклад, банкоматом чи терміналом користуюся тільки в рукавичках.
— Це має сенс, щоб не забруднювати руки. Недарма радять ретельно мити руки. Віруси можуть забитися під кутикулу чи під нігті.
А ще мені поєднання маски і рукавичок подобається тим, що в такому вигляді ти собі явно не засунеш пальця до носа чи до очей. Тобто це — сковуюча бар’єрна функція, яка дає команду в мозок: не чіпати очі й інші слизові оболонки.
— Ми говоримо, що на вулиці маску можна не носити. Але в Китаї чи Італії проводять дезінфекцію, у тому числі й вулиць. Наскільки ймовірно, що вірус, який осів на вулиці, зможе інфікувати когось?
— Це роблять для зменшення контактної передачі через, наприклад, взуття, лапи домашніх тварин, пил, що пошириться на ручки автомобілів чи інші поверхні. Та для загального зменшення вірусних частинок в середовищі. Однак респіраторно з асфальту вдихнути вірус неможливо. Він не «випаровується». Тут небезпека лише в контакті. Тому маска на вулиці — небезпечне явище, особливо коли температура повітря нижче 15 градусів і в ній утворюватиметься значний конденсат.
Загалом, цього всього можна уникнути, зменшивши перебування в місцях скупчення людей, шляхом карантину вдома, шляхом коротких прогулянок у безлюдних місцях, де контакт з іншими особами та з різними поверхнями — мінімальний. Варто до всього підходити з розумом. Не перебільшувати ні в одну, ні в іншу сторону. Не піддаватись паніці, але й не нехтувати озвученими засобами індивідуального захисту. Будемо сподіватись, що на світовому рівні саме так і станеться, і що найближчим часом ми почуємо правду і втішні новини.
