Нижче вчергове спробуємо пояснити землякам необхідність і важливість саме роздільного збору сміття. У якості консультанта редакції виступив Руслан Будаков, підприємець, який займається прийманням вторсировини.
Ні для кого не є секретом, що значна частина кобелячан, та й мешканців інших населених пунктів району, і до цього часу не надто переймаються проблемами збереження довкілля. Дехто наївно вважає, що стихійні сміттєзвалища не становлять серйозної загрози ні екології, ні здоров’ю людей. Влада на місцях теж не надто поспішає займатися вирішенням питань цивілізованого збору і утилізації побутових відходів. У принципі, таку позицію чиновників можна зрозуміти. Налагодити процес збору, сортування і переробки сміття важко, дорого і не надто популярно. Окрім того, на організації цивілізованого збору відходів важко вкрасти бюджетні гроші. Можливо, саме через це в Кобеляцькому районі на сьогоднішній день жоден орган місцевого самоврядування навіть не розпочинав займатися такою справою. Більше того, більш-менш законно утилізують власні відходи лише в Білицькій селищній раді та Бутенківській ОТГ.
Але там, де не працює влада, нішу займає приватний бізнес. Першим організацією роздільного збору відходів зайнявся кобеляцький підприємець Руслан Будаков. Про його вкрай необхідну для суспільства роботу редакція «ЕХО» вже неодноразово повідомляла. На свій страх і ризик Руслан виготовив і встановив у Кобеляках вже більше десяти контейнерів для роздільного збору відходів. Окрім того, Будаков організував сортування відходів на несанкціонованих міських звалищах. Спочатку найняті ним люди сортували сміття на звалищі, що було розташоване на вулиці Покровській, зараз — працюють у лісі. У місті діє пункт прийому вторсировини, що належить Будакову.
Руслан Будаков спеціально для редакції та кобелячан розповів про принципову різницю між загальним і роздільним збором відходів. Ось, що він говорить:
— Усі ті відходи, які були зібрані роздільно і посортовані, потрапляють на склад. Там із ними проводять ряд процедур і відправляють на заводи із переробки вторсировини. Жодного кілограма пластику, поліетилену чи скла не залишається у землі. Усе переробляється, а не спалюється чи захоронюється десь на полігоні. Із вторсировини виготовляють нові пляшки, пакети, поліетиленові та інші вироби. Тобто, кількість непотребу не збільшується. Думаю, що всі розуміють, яка від цього величезна користь для екології, отже, і для людей.
А ось із несортованими відходами все набагато складніше. Змішане у звичайних контейнерах чи просто в купах, що лежать на вулицях, сміття далеко не завжди вдається перебрати, пересортувати і відправити на переробку.
Руслан Будаков пояснює:
— От давайте поміркуємо разом. Сміттєвоз везе всю оту суміш на звалище. Висипає його. Далі трактор чи бульдозер все це підгортає, змішує із землею та іншими відходами. Так, на звалищі працюють люди і сортують. Але не завжди вони встигають це зробити. Брудні відходи, змішані із землею, переробні заводи вже не приймають. Окрім того, люди, які сортують, заробляють на цьому, здаючи мені вторсировину. Звичайно ж, вони вибирають те, що дорожче коштує. Якщо ціна на якусь сировину падає, то люди взагалі його не збирають, бо це зайва трата часу для них. Наприклад, макулатура за рік «впала» із 2 гривень до 50 копійок за кілограм. Або цей товар важкий і його ніхто не хоче тягати. Приміром, мішок пластикових пляшок важить 3 кілограми, і на ньому зароблять 12 гривень. Водночас, на скляних пляшках, де мішок важить 20 кілограмів, людина заробить ті ж 12 гривень. Не важко здогадатися, що збиратиме працівник. Думаю, що всі розуміють, що ніхто ті відходи вже ніколи з лісу не вивезе. Шансів на це мало. І весь той пластик буде століттями розкладатися, отруюючи землю і воду.
За словами Будакова, якщо вдома одразу сортувати відходи, то потім процес їх здачі займає дуже мало часу і зусиль. Так, сімейний бюджет за рахунок цього не поповниш. Але якщо цього не почати робити, то потім ніяка влада, ніякі медикаменти і лікарі вже не повернуть втраченого здоров’я.
