Актор Олег Терновий та звукорежисер Олександр Тітаренко є представниками так званих творчих професій. Олег працює актором, а Олександр — звукорежисером. Вихідці із Кобеляцького району давно живуть у Києві, але не обриваються зв’язки з малою батьківщиною. Днями вони оприлюднили деякі цікаві факти про свою професію та розповіли, чим займались на карантині.
«Застільний період» у акторів, що це таке?
Коли чуєш таке словосполучення, то уявляєш якесь веселе дійство, обов‘язково пов’язане із випивкою. Чи означає це, що актори перед тим, як вийти на сцену, вживають алкоголь для хоробрості й розкутості? Звичайно, ні!
Олег Терновий пояснив специфіку цього періоду. Отже, «застільний період» — це дуже важливий етап роботи режисера з акторами, це збір всіх акторів для того, щоб прочитати текст, не грати, а просто вичитувати і розбирати п’єсу, поведінку героїв, їхні внутрішні переживання. Цей період може тривати не один день і навіть не один тиждень. Від того, як протікатиме цей період, у значній мірі залежить кінцевий результат. Таким чином, мета цього етапу роботи — дати можливість кожному актору промацати логіку дій своєї ролі.
«Усі актори повинні вміти співати». Міф чи правда?
Цей стереотип міцно вжився в сприйняття цієї професії у середовищі людей, дуже від неї далеких. Він, стереотип, живе вже кілька десятків років. Обивателі вважають, що хороший вокал є обов’язковою складовою акторської професії. Між тим, самі професіонали стверджують, що це неправда, хорошим актором можна стати і не маючи музичного слуху чи поставленого голосу.
Олег Терновий розповідає:
— Вокал — це складова акторської професії, додаткове вміння. Я теж раніше вірив цьому твердженню. Насправді, на акторському курсі, де я навчався, мали вокальні здібності лише три студенти. Тому можна сказати, що ці дані — це плюс для акторів, але це не головна складова професії, хорошим актором можна бути і без цих умінь.
Ну і звісно, ми не могли не поцікавитися карантинними буднями актора. На що Олег нам відповів:
— Карантин у мене був нестандартний, адже я відразу виїхав з Києва до мами в село. Я зрозумів, що в столиці в цей період робити нічого: театр закрили, рух транспорту був обмежений. Перший період я навіть насолоджувався карантином. Я допомагав мамі поратися на городі, займався спортом — робив пробіжки зранку. Такими речами починаєш насолоджуватися саме тоді, коли хочеш відпочити від творчої роботи. Відпочинок на природі, фізичні навантаження — це терапія після акторських буднів. Але вже через місяць я почав сумувати за театром, і це відчуття ставало все сильнішим із кожним днем.
Зазначимо, що театр на карантині працював у режимі онлайн. На офіційному сайті театру транслювалися вистави, які були зняті до карантину, зокрема, й архівні п‘єси.
Що таке продакшн та постпродакшн?
Ми рідко замислюємось над тим, як створюється кіно, звукове оформлення стрічок, декорації до кінофільмів. Адже нас цікавить лише кінцевий продукт, у якому криється титанічна праця людей. Тому глянемо дещо глибше.
Отже, створення кінострічки відбувається у два етапи:
- Продакшн — період зйомки.
- Постпродакшн — робота в студії.
Знятий, змонтований матеріал відправляється на редагування звукорежисеру.
Звукорежисер Олександр Тітаренко, добре відомий кобелячанам не лише, як «чародій звуку», а і як лідер рок-гурту «Zміна Dекорацій», пояснює:
— Правка відео стандартно триває 12 годин, але насправді рідко вдається вкластися в цей проміжок часу, тому працюємо по 14–16 годин.
До слова, звукорежисер співпрацював із студією 95 кварталу та працював над створенням таких відомих стрічок: «8 перших побачень», «Нюхач», «Ілюзія страху», «Захар Беркут», «Іван Сила» та інші.
Чи можливе аматорство в звукорежисурі?
Олександр відповів досить чітко та зрозуміло:
— Кіно створюється групою людей, тобто це колективна робота, тому аматорство тут недопустиме. Знімальна група може складатися з 80–100 чоловік. Кожен повинен сумлінно і професійно працювати, адже від цього залежить якість фільму.
Під час карантину Олександр часу не гаяв, самовдосконалювався як фізично, так і духовно.
