Це ще не повний перелік об’єктів, якими опікуються жителі Кобеляк та ближніх сіл. Причому, люди доглядають і займаються благоустроєм місць відпочинку добровільно і без будь-якої оплати. Навпаки, благодійники вкладають у справу власні гроші, сили та час.
Днями до редакції завітав Юрій Срібний, голова громадської організації «Свідома Кобеляччина», який уже протягом десятиліть займається важкою та невдячною справою збереження і покращення довкілля. Завдяки його ініціативам, проводиться розчищення джерел поряд із Кобеляками, благоустрій оглядових майданчиків, із яких можна помилуватися класичними полтавськими краєвидами, висаджуються і доглядаються сотні дерев на берегах річки Кобелячок та Галевої криниці. Зрештою, Срібний чимало зусиль доклав до того, аби у свій час були виділені кошти для розчищення самої річки. І там, де роботи були проведені, Кобелячок радує людей своєю красою. На жаль, роботи з розчищення річки були припинені. І в більшості інших місць водойма перебуває в жалюгідному стані.
Але Срібний приїхав у редакцію не для того, щоб поскаржитися на когось чи похвалитися власними досягненнями. Він так пояснив мету свого візиту:
— Хочу зробити невеличкий звіт про те, що небайдужі кобелячани, жителі Гарбузівки, Підгори та інших населених пунктів зробили для довкілля. Згадаю і співробітників турецької фірми «Онур». Вони за рік зробили для благоустрою місць відпочинку кобелячан більше, аніж усі місцеві шляхові організації за десятиліття. І це при тому, що турки звідси поїдуть і навряд чи повернуться.
Велодоріжка: у буквальному сенсі через терни
Якщо зусилля місцевих ентузіастів будуть підтримані іншими, а в них самих не зникне бажання приносити користь громаді, то поряд із Кобеляками та селом Підгора з’явиться доріжка, по якій зможуть їздити любителі велосипедного спорту. Її протяжність становитиме півтора кілометра від Максютиної криниці до Галевої (Слинькової).
Юрій Срібний говорить, що першим ідею створення велосипедної доріжки поряд із містом подав відомий у районі краєзнавець Яким Дубина. У один із днів Срібний побачив, як цей чоловік, буквально несучи велосипед на плечах, долає непролазні хащі поряд із Максютиною криницею. Дубина пояснив, що постійно добирається, аби набрати джерельної води для хворої дружини. Ідея розчищення доріжки виникла ще в 2009 році, роботи були проведені, але останні три роки її не косили.
Із часом про необхідність створення велодоріжки нагадав інший житель Кобеляк, тренер із настільного тенісу, вчитель ліцею № 1 Борис Андронов. Борис разом із своїм товаришем Андрієм Вільховим та Юрієм Срібним і розпочали боротьбу з місцевими джунглями. Більша частина майбутньої велодоріжки вже розчищена від непролазних чагарів, але ще потрібна фізична допомога небайдужих кобелячан та потужної техніки фірми «Онур», домовленість із якою уже існує.
Хто косаркою, хто мотоблоком, а хто і звичайною бензопилкою
Протягом всього весняно-літнього періоду тривали роботи і з благоустрою місцевості поряд із Галевою криницею. Допомогу надавали, хто чим міг. Так, на одне із оголошень про проведення суботника відгукнувся лише один бажаючий попрацювати на благо громади. Кобелячанин Богдан Балаж прийшов із власною бензопилкою і запасом бензину. Попрацювавши, був вражений навколишніми краєвидами. І щиро зізнався, що ніколи не бував у цих місцях.
У різні дні із бур’янами боролися Володимир Тюркін, Олег та Роман Безкібальні. Перший працював мотокосою, другий — потужним мотоблоком.
Доклали своїх рук і зусиль до впорядкування оглядових майданчиків та під’їздів до криниць і фермери. Зокрема, Роман Киценко надав техніку, а тракторист Юрій Дуган добросовісно викосив бур’яни роторною косаркою. Велика подяка Олександру Колодочці, який виділив роторну косарку для покосу трави на пляжі Фестивальний та організував розчищення русла річки Ворскла від затоплених дерев і корчів.
Садок без догляду не залишився
Садок на березі річки Кобелячок був закладений не так давно. Ідею подав музикант Мирослав Кувалдін, а в подальшому найбільше зусиль для впорядкування берега водойми доклали педагоги та учні Аграрного ліцею.
У цьому році через запроваджений карантин ліцеїсти не могли постійно доглядати за деревами. Але на допомогу прийшли інші люди. Ще на початку весни Григорій Срібний провів обрізку дерев. Потім Віктор Савенко мотоблоком прополював міжряддя та косив траву, Ігор Проценко установив опору для майбутнього освітлення та відеоспостереження. На догляді за міжряддями та прокошуванні бур’янів працювали Валентин Костиря та Олег Пищита, жителі села Підгора, а також Сергій Фещенко із Ганжівки. Олег уже четвертий рік поспіль постійно допомагає тримати садок у порядку. Звичайно ж, не обійшлося і без легендарної кінної гребки Івана Максюти.
Надав допомогу і депутат Полтавської облради Сергій Жук. Сергій Миколайович один із тих, хто постійно відгукується на прохання про безкоштовну допомогу. Він надав роторну косарку. Роботу виконав Валерій Хроленко.
Без «Онуру» як…?
Юрій Срібний відзначив і внесок турецької фірми «Онур». Він пояснив:
— Не знаю, як до діяльності цього підприємства ставляться інші, доводилося чути про різні конфліктні ситуації. Але я знаю інше. По-перше, проблем немає у того, хто нічого не робить. Турки роблять. По-друге, значення того, що вони безкоштовно зробили для місцевої громади, неможливо переоцінити. Вони ніколи не відмовляють, можливо, не все роблять блискавично, зважаючи на свою зайнятість. Але роблять завжди.
У жовтні 2019 року на письмове звернення ГО «Свідома Кобеляччина» до керівника проекту Джандана Тюмера він доручив організувати та проконтролювати процес роботи заступнику керівника Іса Джану Гірею.
Лише за червень поточного року техніка турецької фірми провела роботи з рекультивації так званого пляжу Прикордонників. Для цього за штурвал екскаватора сідав бригадир Супі Фірат. Також онурівці прогрейдерували під’їзди до оглядових майданчиків та Галевої (Слинькової) криниці з джерельною водою. Був завезений ґрунт для проведення вирівнювання футбольного поля в районі Бабенкової ями, яке пообіцяли завершити найближчим часом.
Узялися турки і за дорогу до села Хмарине. Зараз вона прогрейдерована. За словами Юрія Срібного, якщо покласти на цей відрізок шляху тверде покриття, то сполучення між Козельщинським і Кобеляцьким районами стане ближчим.
Срібний говорить:
— По цій дорозі до Хмариного, де починається асфальт, їхати лише три кілометри. А в об’їзд — тридцять. Потрібно, щоб влада усіх рівнів зацікавилася цим проектом — від голів РДА до сільських рад. Покращення ж буде для всіх.
Літо 2020 року ще не дійшло і до своєї середини. Отже, попереду ще багато роботи.
