Проблема створення робочих місць у сільській місцевості вже давно є однією із найбільш актуальних. Особливо вона загострилася в період всесвітнього карантину, коли сотні заробітчан були вимушені повернутися додому із Польщі та інших європейських країн.
У таких аграрних районах як Кобеляцький більшість людей мають змогу працевлаштуватися або в сільськогосподарських підприємствах, або у сфері побуту. Між тим, сучасні агрофірми, які використовують потужну техніку, із кожним роком потребують усе менше і менше робітників. А якщо їм і потрібні люди на роботу, то в основному мова йде про чоловіків‑трактористів.
Для жінок у селах вибір місця роботи взагалі обмежений бюджетними установами та магазинами. Але ж далеко не всі можуть працювати у сільраді, амбулаторії чи продавцем у магазині.
Тому, коли в селах почали відкриватися швейні цехи, це стало ледве не промінцем надії для безробітного сільського жіноцтва. Та, як виявилося, далеко не скрізь досвід створення нових робочих місць на основі підприємств легкої промисловості виявився успішним. Так днями до редакції надійшла інформація про те, що швейний цех у селі Чорбівка припинив свою роботу. Це нам підтвердила і сільський голова Любов Васюта.
Вона розповіла:
— Так, швейний цех у нас вже давно не працює. Ми так старалися, створювали умови, підготували приміщення для роботи виробництва. Але діяльність підприємства тривала лише кілька місяців. Вони ще минулого літа закрилися. Чому так сталося? Я достеменно не знаю. Нібито людей не влаштувала зарплата. У кінці-кінців працювати було нікому і бізнесмени згорнули виробництво. Зараз люди із Польщі повернулися, нібито і хотіли б працювати, але вдруге ніхто відкривати швейний цех не буде.
А ось у Бутенках досвід із відкриттям швейного виробництва став успішним. Заступник сільського голови Ігор Федь повідомляє, що підприємство працює, вчасно сплачує податки, два десятки жінок працевлаштовані.
Представник виробника Ольга Цибаш підтверджує:
— Так, ми успішно працюємо у Бутенках. Ми набираємо людей через центри зайнятості, тому залежимо від влади. У Бутенках влада створила для нас необхідні умови, всіляко сприяли і в центрі зайнятості. Тому там усе добре. У Біликах же ми підтримки не знайшли. У той же час плануємо відкривати виробництво у Жуках. Там трудитимуться 10-12 жінок, у тому числі і з Біликів. У Бутенках працевлаштовані 25 місцевих жительок.
Так що, як виявляється, далеко не все залежить від самих бізнесменів. Зусиль для того, щоб працевлаштувати людей, а з цим ще й отримати податкові надходження до бюджету, повинна докласти ще й місцева влада. Але не скрізь, у неї, у влади, є для цього бажання.
