Читайте також:
Сергій Ілліч Байло - ад’ютант Симона Петлюри
А якраз у цьому хуторі 17 листопада 1892 року народився у селянській родині Сергій Ілліч Байло, який з початком Першої світової війни (1914) закінчив Миколаївське кавалерійське училище, пізніше вже корнетом Приморського драгунського полку брав участь у бойових діях, дослужився в московській царській армії до звання штаб-ротмістра.
Від січня 1918 року наш земляк перебуває в якості ад’ютанта командира Гайдамацького коша Слобідської України Симона Петлюри, а від 17 березня 1918 року став помічником командира 3-го Гайдамацького полку Армії Української Народної Республіки, членом надзвичайного полкового суду з покарання полонених большевиків.
З квітня 1918 року Сергій Байло був призначений помічником командира 3-го кінно-козацького Київського полку Армії УНР, а згодом – полку Армії Української Держави, який дислокувався у Василькові. З 1 січня 1919 року С.Байло виконує обов’язки осавула при військовому міністрі УНР О.Грекову, з 14 лютого цього року переходить у розпорядження Наказного Отамана, пізніше призначається помічником командира Кінного полку Січових стрільців Дієвої армії УНР, а з жовтня 1919 року стає командиром цього полку.
Переломним для Сергія Байла та його полку стає грудень 1919 року, коли він на чолі переважної частини очолюваного ним підрозділу приєднується до отамана Волоха, який оголосив про створення т.зв. Української комуністичної армії та вживав заходів до об’єднання з більшовицькими частинами.
У подальшому Сергій Ілліч став командиром 2-го Гайдамацького кінного полку т.зв. Української комуністичної армії, який у лютому 1920 року ввійшов до складу 60-ої стрілецької дивізії РСЧА, як кінний полк, а пізніше - кінна бригада 60-ої дивізії (т.зв. байлівці).
Від грудня 1920 року С.Байло призначається командиром 7-го кінного полку Червоного козацтва, пізніше – стає помічником командира 17-ої кавалерійської дивізії Григорія Котовського, брав участь у придушенні селянського Тамбовського повстання проти радянської влади, воював проти українських частин Юрка Тютюнника, нагороджений двома орденами Червоного Прапора.
Від 1922 по 1924 рік Сергій Ілліч перебував на таких посадах – від 1922 року – командир кінного полку 24-ої стрілецької дивізії, згодом – командир 1-ої, а потім 2-ої бригад 3-ьої Бессарабської кавалерійської дивізії Гр.Котовського, а від 1924 року – він начальник штабу цієї ж дивізії.
У 1925 році Сергій Байло став начальником кафедри тактики Військово-технічної академії у Москві, захистив дисертацію й здобув звання доктора військових наук. У 1932 році – він знову у військах, як начальник штабу 2-го кінного корпусу ім.Котовського. 10 вересня 1937 року Сергія Ілліча Байла було заарештовано за звинуваченням в участі у т.зв.військово-фашистській змові.
За даними, відомого історика Ярослава Тинченка, який докладно вивчав біографію нашого земляка на підставі архівних документів й реконструкцій з праці В.Сікевича „Сторінки із записної книжки, 1942-1948” та „Історії Січових стрільців (Київ, 1992), - під час слідства на допитах в НКВС особлива увага приділялась зустрічам Сергія Байла з такими собі Григорієм Сиротенком та Омеляном Волохом у 1920-30-их роках.
19 листопада 1937 року С.І.Байло був засуджений до розстрілу, а вже наступного дня страчений у Києві.
Згідно з інформаціями яхниківського краєзнавця Григорія Омельченка, сестра Сергія Байла – Марія Іллівна Байло була до жовтневого перевороту вчителькою у місцевій школі хутора Писарщина, попечителькою цього закладу була така собі Софія Терешкевич, що на той час замешкала поблизу села Свиридівки на Полтавщині.
Додати коментар
Додавати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі.
Вам необхідно зареєструватися, або увійти під своїм логіном
