Думаю, що моя розповідь буде дуже близькою і актуальною для тих сотень тисяч українців, котрі вирішили заробляти на життя самостійно, працюючи на землі. Зараз практично кожен такий вільний хлібороб має проблеми при «спілкуванні» із представниками великого аграрного бізнесу, які, як кажуть в народі, «ніяк не нажруться».
Проживаю я в селі Дашківка Кобеляцького району. Із 2007 року займаюся підприємництвом. Бізнес мій суто аграрний — орендую і обробляю свої та інших людей паї. Вирощую на землі різні сільськогосподарські культури, з того й живу.
І от трапився у моєму житті такий випадок. Пов’язаний він із недобросовісною, не мою думку, конкуренцією із великим агрохолдингом, що зветься «Кернел». Він же — «Аршиця», він же — «Говтва».
Із 2002-го року обробляю я пай жительки села Шевченки Людмили Фоміної. Так, офіційного договору оренди в мене з нею немає. Жінка категорично проти його заключення. І це — її право.
І все було б нормально, якби волею долі не трапилося так, що моїм «сусідом» став потужний, певно найбільший в Україні, агрохолдинг. «Кернелівці» орендують 12 гектарів землі, розташовані поряд.
У всіх наших орендодавців однакові розміри паїв — по 3 гектари. Я обміряв і ту землю, яку обробляю сам, і ту, якою користується «Кернел». Обміряв старим, можливо й дідівським, але сто разів перевіреним і надійним методом — за допомогою «метрівки» (сажня). У мене постійно все сходилося.
Аж от із осені минулого року моїм сусідам-кернелівцям здалося, що в них мало земельки. І вони наміряли собі півгектара з тієї землі, якою користуюся я. Сказали, що їм так супутник показав. Звичайно ж, я з цим не погодився і почав доводити свою правоту. Тоді вони прислали спеціальну комісію в складі аж шести чоловік. Мене теж запросили на обміри, віддаю їм належне. Мені показали прилад, що працює через супутник, і нову межу, яку він становив.
У відповідь я аргументував тим, що межа та встановлена ще в 2002-му році, а 400-му паю і до нормального розміру землі не вистачає, оскільки його частина знаходиться в лісосмузі. А потім запропонував взяти і разом зі мною переміряти їхні гектари традиційним способом, без супутника. Вони не погодилися. Тоді я запропонував показати сертифікат на їх прилад для обміру. У відповідь почув, що сертифіката в них із собою немає. А може й взагалі немає.
Отак, не дійшовши згоди, ми і розійшлися. Навесні 2020 року я посіяв на земельній ділянці, яку орендую, кукурудзу. Кернелівці поряд посіяли пшеницю. І ось влітку, скосивши пшеницю, мої сусіди, не довго думаючи, загнали трактора і передискували мою кукурудзу на отій спірній площі в півгектара.
Звичайно ж, я миттєво звернувся до правоохоронних органів. Вони почали розслідування.
Між тим, місцеві підприємці розповідають, що неодноразово, як і я, переміряли «кернелівські» ділянки. Скрізь розмір паїв або відповідає заявленому, або навіть більший. Десь на 10 «соток», десь на двадцять. Усі про це знають, окрім вищого кернелівського керівництва, до якого не доб’єшся. А навіщо отой «додаток» у 10-20 «соток»? Як навіщо? А місцевим агрономам, юристам та наглядачам теж «жити» хочеться. І жити заможно. От і відбуваються подібні до мого захоплення землі. Усе це нагадує лихі 90-ті роки.
Але я мовчати і миритися із несправедливістю та беззаконням не буду. Хоча до мене після звернення до поліції вже приїжджали кернелівські охоронники. Говорили, що нічого в мене не вийде, нічого я не доб’юся. Подивимось.
До речі, кернелівці свої землі кожної весни та осені переміряють. Але кожного разу в них змінюються як землеміри, так і межі. Чи то землеміри в них такі, чи супутники не добачають.
