Біличанин Володя Малуха від народження хворіє на дитячий церебральний параліч. Але тяжка недуга не заважає хлопцеві малювати і створювати музичні композиції в стилі «реп».
Володі Малюсі двадцять один рік. Він живе в селищі Білики. У свій час закінчив школу із золотою медаллю. Захоплюється реп-музикою. І навіть створює і читає власні композиції. У минулому році в нього «ліг» ноутбук. І це стало перепоною для написання нових треків. Зараз хлопець збирає гроші для того, щоб купити новий потужний комп’ютер. А ще Володя малює. Деякі його малюнки навіть купляють через мережу Інтернет.
Ну і що можна сказати, прочитавши перший абзац? Звичайний хлопець, нічого особливого. Сотні тисяч його однолітків слухають музику в стилі реп, тисячі самі пишуть і читають тексти. Золота медаль у школі? Досягнення, що й говорити. Але й розумних дітей, які закінчують школи з відзнаками, в Україні ще багато.
Але в історії Володі Малухи є один момент, який виділяє цього хлопця серед інших. Від самого народження він має дуже серйозну хворобу. Діагноз — дитячий церебральний параліч. Можливості сучасної медицини поки що не дозволяють повністю лікувати цю хворобу. Тому Володя, як і більшість людей з таким діагнозом, не може самостійно ходити. Руки працюють, але в обмеженому діапазоні.
Сам хлопець пояснює:
— Ложку до рота я самостійно донести практично не можу. Не можу писати, не можу набирати тексти на комп’ютері. Але гантелі тримати можу. Трішки цим форму підтримую. А ще в мене зламався електровізок і вітчим «приварив» до нього додаткові ручки. Я за них тримаюся і так ходжу за візком. Теж фізкультура.
У школу Володя не ходив. Засвоював шкільну програму вдома, вчився за індивідуальною програмою Але це не завадило йому отримати золоту медаль за відмінні знання. А ось далі навчання продовжити не зміг.
Згадує:
— Шукав я ВУЗ, який би погодився взяти мене і в якому б я вчився, як у школі, за індивідуальною програмою. Але не знайшов. Скрізь потрібно на сесії їздити. А я не можу. І возити мене нікому.
Свої малюнки і музичні треки Володя продає через Інтернет
Живе Володя в Біликах або з батьками, або з дідусем та бабусею. Пенсію як інвалід отримує, але пробує заробляти самостійно. У цьому йому допомагає Інтернет. Перший його заробіток був із продажу малюнків.
Сталося все досить випадково. Володя закохався. І вирішив намалювати олівцем портрет любимої дівчини. А потім виставив малюнок у мережу. Його побачили. І кілька людей замовили собі інші малюнки. І гроші за роботу заплатили.
Малює Володя Малуха олівцем та пензлем. Але тримає їх у зубах, адже руки не слухаються. Таким же чином, тримаючи в зубах олівець, і набирає тексти на комп’ютері. Каже, що ще й підборіддя для цього задіює.
Пару років тому хлопець захопився музикою в стилі реп.
Розповідає:
— До мене приходять хлопці в гості, однолітки й молодші. Говоримо про все, спілкуємося. Звичайно ж, і музику слухаємо. Мені показали музику реперів. Пам’ятаю, що першими, кого почав слухати, були АК-47 та Єрмак. Потім познайомився із творчістю Іллі Танка Шилова. Із ним я спілкувався особисто. Він мені навіть допомагав матеріально. Зараз ми менше спілкуємося. Він нібито повнометражний фільм знімає, дуже зайнятий через це.
Послухавши реп, Володя сам спробував створювати композиції в цьому стилі. Спочатку просто підбирав слова під потрібний ритм, не надто переймаючись змістом текстів. Потім почав підходити до справи серйозніше. Власні композиції, такі, як «В черно-белом фильме», «Випускний», «Запам’ятай одне, я тебе кохаю» теж викладав у мережу. Його помітили і почали замовляти музичні треки. І теж платити за роботу.
Життя продовжується
Про існування Володі Малухи редакція дізналася через пост у Фейсбуці. Його розмістив не сам хлопець, а інша людина. У пості прохають допомогти талановитому біличанину зібрати кошти на придбання комп’ютера.
Володя так переповідає передісторію появи цього посту в соцмережі:
— Коли мої малюнки і музичні треки почали купляти, я дуже зрадів цьому. Самі розумієте, що мої можливості для того, щоб працювати і чесно заробляти собі на життя, обмежені хворобою. Але восени минулого року мій старенький ноутбук «ліг». Точніше, став непридатним для роботи. Мама працює в Ліщинівському інтернаті, бабуся і дідусь — пенсіонери. Тобто, особливих заощаджень у них немає. Із осені збираю гроші. Люди потроху допомагають, скидають гроші на рахунок. Грошей, як для нашої сім’ї, потрібно багато. Один лиш системний блок 40 тисяч гривень коштує. Поки що до необхідної суми досить далеко. Та нічого, життя ж не закінчується.
Життя не закінчується. Так говорить хлопець, який дійсно має проблему в цьому житті. Проблему, яку він не створював. Але долати доведеться самому.
Отака небанальна історія про хлопця, який дійсно має силу духу і силу волі. Знаєте, коли ледве не щодня зустрічаєш відносно молодих і абсолютно здорових люей, які «плачуться», скаржачись на відсутність роботи чи інші негаразди, то завжди виникає думка: « А ми в одному світі живемо?». Комусь не вистачає часу, щоб усі справи за день переробити, а хтось нарощує боки, валяючись на дивані. Одні, маючи здоров’я і освіту, скаржаться, що їм грошей на життя не вистачає, а інші, будучи приреченими долею на інвалідність, говорять: «Життя ж продовжується». А світ то один, просто люди різні.
Послухати музику хлопця можна на його Youtube-каналі: https://www.youtube.com/channel/UCpnfhhkyf3hgagoUPOMXK4g/
P.S. Усі, хто має бажання допомогти хлопцеві, який, не маючи здоров’я фізичного, має міцні дух і волю, можуть перерахувати трішки коштів на рахунок. Реквізити приватовської карти репера: 5168 7574 1442 6900 (Малуха Володимир Юрійович).
