Як це зазвичай буває, абсолютно позитивна звістка таки має невеличкий присмак дьогтю. Але ніщо не затьмарить радості від усвідомлення того, що багаторічні зусилля ентузіастів‑екологів призвели до позитивного в цілому результату. А результат полягає в тому, що заповідні території Кобеляччини розширили свої межі. І в нас таки залишатимуть клаптики землі, де природний світ зберігається в його первісному вигляді.
Після 15‑річного бюрократичного протистояння, оббиванння порогів владних кабінетів, боротьби з депутатами різних рівнів, 28 серпня 2020 року сесією Полтавської обласної ради прийнято рішення про розширення меж ботанічного заказника «Драбинівка» до 120,2 гектара. Які тільки перепони не доводилося долати, аби дійти до довгоочікуваного депутатського рішення, які тільки аргументи не наводили противники збільшення заповідних площ у Кобеляцькому районі. Говорили й писали про те, що Драбинівку приватизують і обгородять, що заборонять полювати і так далі, і тому подібне. Хоча, швидше за все, опоненти розширення меж заповідника керувалися виключно корисливими мотивами, побоюючись, що в них чи їх колег заберуть кілька гектарів розораних земель. Та як би там не було, але епопея закінчилася перемогою екологів та здорового глузду.
А тепер інформуємо про те, які території увійшли в нові межі «Драбинівки». Зокрема, по Бутенківській ОТГ — це 40,8 гектара, з них: Хоманьківський ліс — 29,8, під водою річки Кобелячок — 5, сіножаті — 6 гектарів; по Золотарівській сільській раді: сіножаті — 13 гектарів, болота — 3,5, під водою річки Кобелячок — 7,9 гектара.
На цей час «Драбинівка» має всі природні угрупування — степ, заплавні і суходільні, луки, болота, водойми, ліс. Тут зростає 469 видів судинних рослин, з яких 242 види — лікарські. Трінія Китайбеля занесена до Світового Червоного Списку, Астрагал шерстистоквітковий — до Європейського Червоного списку, 9 видів — до Червоної Книги України, 25 видів охороняються на Полтавщині, 2 природні угрупування внесені до Зеленої книги України. «Драбинівка» унікальна тим, що Червонокнижна рослина Рястка Буша займає 26 гектарів у Хоманьківському лісі, поступаючись площею лише зарослям нарциса вузьколистого, що зростає в Закарпатті на площі 90 гектарів.
І на завершення, про згадану «ложечку дьогтю». Здивування та обурення викликає той факт, що знаходяться люди — Homo habiles, котрі намагаються пошкоджувати інформаційно-межові знаки та щити, дбайливо установлені братами Степаненками, Іваном Шевелем та Вікторією й Віталієм Малимон. Цей факт потребує осуду громадськості. Люди, будьте розумними і далекоглядними, ніяка хвилинна вигода не замінить вічної цінності первісної природи.
