Прийнято вважати, що в зрілому віці людина пізнає сенс життя. Та для пенсіонерів, які живуть в Україні загалом, і в Кобеляцькому районі зокрема, старість являється найскладнішим періодом життя.
Якщо процитувати визначення з Вікіпедії, то старість характеризується як відрізок часу, коли людський організм втрачає здатність продовжувати рід і до смерті. У цей період погіршується здоров'я, розумові здібності та відбувається загасанням функцій організму в цілому.
У літніх людей в Україні, крім погіршення здоров’я, додається маса проблем. Адже досить часто люди, які досягли літнього віку, залишаються самотніми. Особливо це стосується громадян, котрі проживають у сільській місцевості.
Без магазина, лікаря і автобуса
Через відсутність робочих місць, їхні діти, в основному, виїжджають жити і працювати в міста, за багато кілометрів від батьківського дому.
Зі зникненням колгоспів фактично ліквідувалися так звані будинки престарілих, які утримувалися за рахунок сільгосппідприємств.
Допомогу по господарству людям літнього й старечого віку надають працівники територіального центру соціального обслуговування, яких називають «сестри-милосердя». Вони відвідують стареньких за графіком, один або кілька разів на тиждень. Соцпрацівниці, у кращому випадку, пересуваються на велосипедах. І в кожної з них на обслуговуванні кілька людей літнього віку, які можуть мешкати в різних населених пунктах. Тому терміново відкидати сніг, придбати ліки чи продукти вони просто не в змозі.
Ще складніше літній людині в селі з медичним обслуговуванням, так як із скороченням ФАПів майже не залишилося медиків, які б могли виміряти тиск чи зробити укол.
Автобусне сполучення майже відсутнє, а за пенсію, яку отримують люди літнього віку, неможливо щодня їздити таксі на обстеження в районну лікарню чи в магазин за продуктами.
Крім того, обидва будинки-інтернати, що діють у Кобеляцькому районі, мають вузьку направленість.
Щоправда, рідня може забрати до себе в місто. Та для літньої людини, котра все життя мешкала в приватному будинку, квартира на сьомому поверсі багатоповерхівки здасться тюремною камерою.
Місце, де панує комфорт і турбота
Найбільш правильний варіант— це влаштувати людину літнього віку в будинок престарілих. Можливо, хтось скептично поставиться до такої ідеї. Та потрібно зважити всі «за» і «проти».
Для цього розглянемо Львівський геріатричний пансіонат, який входить до мережі будинків престарілих Рена-мед.
Мешканці приватного будинку престарілих отримують цілодобовий нагляд медичних працівників. Літня людина живе серед своїх одноліток, із якими її поєднують чимало спільних інтересів. Прекрасні умови проживання, смачна кухня, організоване дозвілля дають можливість літній людині відчути себе доглянутою і безтурботною.
Кожен мешканець геріатричного пансіонату відзначає, що це місце стало для нього рідним будинком. Жильці відзначають дні народження, грають у настільні ігри, відпочивають на природі, дивляться улюблені телепрограми. Це місце, де медики знають історію хвороби мешканця, а повар — раціон, який дозволено кожній людині. І це далеко не повний перелік послуг, що пропонуються в будинках престарілих Рена-мед.
Тому варто задуматися й порівняти, що краще для літньої людини: залишитися на самоті, в надії, що хтось згадає і прийде на допомогу, чи жити з однолітками в комфортних умовах і під пильним наглядом медиків.
