Зважаючи на отриману редакцією інформацію, це питання є досить актуальним. Тим більше, що місцева влада абсолютно не контролює ситуацію.
Ще минулого тижня до редакції зателефонувала завідуюча хоспісним відділення кобеляцької ЦРЛ Олена Олександрівна Коробейнік і запропонувала:
— А не могли б ми із вами зустрітися. У нас є важлива інформація по коронавірусу.
Зустріч відбулася. На неї, окрім завідуючої хоспісом, прийшли і двоє інших працівниць відділення. Жінки поділилися шокуючою інформацією, пов’язаною із наймоднішою нині хворобою COVID-19.
Олена Коробейнік розпочала:
— Днями нам довелося готувати до поховання тіло жінки, яка померла з діагнозом коронавірус. Що вам сказати? Емоції переповнюють. Емоції негативні. Люди, залякані коронавірусом, не прийшли попрощатися із заслуженою людиною, яка в буквальному розумінні слова дала їм «путівку в життя». Адже померла все своє життя працювала в Чорбівці фельдшером-акушером. Там, напевне, півсела народилися на її руках. А коли померла, то виявилося, що не те, що попрощатися із заслуженою людиною нікому, навіть яму викопати ніхто не захотів. А сільський голова Любов Васюта, яку ми хотіли попрости про допомогу, і на дзвінки не відповідала.
Померла 89‑річна Діана Гмиза дійсно була знаною в Чорбівці людиною. Закінчивши у свій час медичне училище, вона три роки відпрацювала в Західній Україні, а потім аж до самої пенсії надавала медичну допомогу жителям Чорбівської сільської ради. У тому числі, і приймала пологи в жінок.
На початку жовтня в Діани Феодосіївни, її сина та його дружини діагностували коронавірус. Пенсіонерка перебувала на лікуванні вдома. І через кілька днів після підтвердження діагнозу померла.
І одразу в родичів почалися проблеми з похованням тіла. За їх словами, односельці, у тому числі і представники місцевої влади, знаючи, що і в померлої, і в її родичів діагностований коронавірус, дружно відмовилися надавати будь-яку допомогу.
Говорить внучка померлої Тетяна Довгань:
— Сільський голова, до якої зателефонував мій тато, сказала: «Тут ковід, я нічим не допоможу». Ми не могли ні машини для перевезення тіла на кладовище знайти, ні людей, які погодяться яму викопати. Усі, до кого зверталися, дружно відхрещувалися від нас, як від чумних. Я чула навіть таку пропозицію, щоб бабусю ховали не на загальному кладовищі, а десь збоку. Ніби в неї чума, холера чи віспа були. Коли тіло виносили і везли на цвинтар, то селяни й хвіртки позакривали, навіть постояти, схиливши голову в шанобі, ніхто не вийшов. Я в шоці.
Представники підприємства, яке надає ритуальні послуги, дізнавшись про діагноз померлою жінки, не відмовилися від поховання. Але попередили, що ховатимуть, якщо тіло буде оброблене і покладене в спеціальний мішок.
Тетяна Довгань продовжує:
— Це добре, що ми всі, а я працюю в хоспісі, є людьми із медичною освітою та відповідними навичками. Ми тіло обробили, поклали в мішок. А потім хлопці з кобеляцької ритуальної служби викопали яму і провели захоронення. А що ж буде в разі, коли із коронавірусом помре людина, у якої взагалі немає родичів? Так і лежатиме в хаті?
Також жінка розповіла, що єдиним, кого абсолютно не злякав діагноз її бабусі, був священик.
Чиновники не знають, підприємці діють
Подібне риторичне запитання озвучила і сільський голова Любов Васюта, до якої ми звернулися за коментарем. Звичайно, вона заперечила той факт, що відмовлялася допомогти в похованні і не відповідала на дзвінки.
Але визнала:
— Як діяти в таких випадках, ми, сільські голови, не знаємо. Я одразу почала задавати питання керівникам районних служб. Ніхто нічого пояснити не зміг (від редакції: через два тижні після випадку, за словами Васюти, вона так і не отримала роз’яснень ні від медиків, ні від чиновників РДА). Я не знаю, хто повинен обробляти тіло, хто його буде виносити з будинку, де брати оті спеціальні мішки для захоронення. А люди ж мертимуть, їх потрібно хоронити, може ви розберетеся і повідомите, як діяти.
Вчергове редакції довелося виконувати роботу людей, які отримують кошти з кишень платників податків. Десятки дзвінків до чиновників різного рівня із намаганням отримати хоча б якесь роз’яснення результату не дали. У кращому випадку, довелося чути:
— А ви погугліть.
А такий собі Олександр Лисенко, чиновник РДА, котрий у районі є головним борцем із коронавірусами, стихійними лихами, повенями, радіацією та іншими напастями, взагалі на дзвінки не відповідав. Певно, руки були зайняті, коронавірус додушував.
Ну та Бог із ним, з Лисенком, від нього, як і від усієї «ридиа», користі, як від того козла з прислів’я. Вони, у найкращому випадку, можуть порадити прочитати постанову такого ж, як і вони, недолугого Головного санітарного лікаря Ляшка.
Постанови Ляшка щодо порядку поховання померлих із коронавірусом були добросовісно прочитані, і кілька вітчизняних законів теж. Немає там нічого корисного, не розписаний алгоритм дій під час поховань тіл, інфікованих Ковідом. Нічого дивного і в цьому немає. Адже київські чиновники не менш недолугіші за кобеляцьких, відрізняються лише більшою пихою та зарплатою.
Тому довелося звертатися до людей, які дійсно працюють. До речі, вони у своїй більшості виявилися представниками приватного бізнесу.
Юрій Пронженко, який керує фірмою, що надає ритуальні послуги, пояснив:
— Ми ховали цю бабусю. Це вже третій похорон людей, котрі померли від коронавірусу, який ми провели. Я купив своїм співробітникам окуляри, рукавиці, спеціальні костюми. Але ми дійсно ставимо умову, щоб тіло було оброблене і покладене в мішок. Можливо б ми і обробляли. Але в мене немає приватного моргу і відповідного фахівця немає.
Зупинка кінцева. Морг
Останній візит був зроблений до кобеляцького моргу. А там Олександра Єрмолова за п’ять хвилин розповіла весь алгоритм дій.
Вона сказала:
— Для того, щоб обробити тіло, можна взяти звичайне простирадло, замочити його в 5 чи 10-відсотковому розчині звичайної хлорки. До речі, є спеціальні хлорні таблетки — одна на відро води. І потім цим простирадлом обгорнути тіло. Мішки для поховання коштують 200 гривень. Купити — немає проблем. У мішках є ручки, за які зручно нести, мішки закриваються, туди й одноразові рукавиці покладені. Звичайно, людям, які працюватимуть із тілом, потрібно одягти маски, рукавиці, окуляри. Можна й протичумний костюм придбати. Це — не дефіцит.
От і все, що потрібно знати чиновникам «ридиа» та сільрад. Можна й не «гуглити», а передзвонити Єрмоловій.
І наостанок. Ніяких окремих місць для поховання померлих із коронавірусом готувати не потрібно.
А взагалі, все це досить сумно. Абсолютно непрофесійна влада стрімко веде населення в середньовічне мракобісся. І це зовсім невипадково.
