На розгалуженні доріг, які ведуть до Солошиного і Григоро-Бригадирівки, кілька десятків років тому був встановлений меморіальний знак на честь радянських солдатів, які форсували Дніпро. Це величезна гранітна брила із меморіальною дошкою. Та дошка була виготовлена з металу. І як це часто буває в сучасній Україні, не надто розумні і освічені любителі швидкої наживи вкрали її і здали в металобрухт. Після цього пам’ятну табличку із написом таки відновили. Але була вона дерев’яною і не надто показною... до 23-го вересня 2009-го року.
Місцеві жителі ще за кілька днів до 23 вересня помітили, що біля пам’ятного знаку почали з’являтись незнайомці. Вони щось заміряли, потім викосили бур’яни у підніжжя, порізали і прибрали сухі гілки. А потім прикріпили на місце дерев’яної розкішну лабрадоритову дошку.
Серед місцевого люду почали говорити: «Певно партія якась перед виборами «піариться». Щось схоже спершу припустив і сільський голова Олександр Лось. Аж доки не познайомився із ініціаторами та учасниками оновлення меморіальної дошки. «Ми не політична партія, ми громадська організація», — пояснив Володимир Струк, директор місцевого фермерського господарства «Шанс». І додав: «Партії, на жаль, роз’єднують людей. А ми прагнемо їх об’єднати. Нам все одно з якої партії людина. Аби лише вболівала за район».
Володимир Струк, як і його однодумці Микола Гергенкоп, Володимир Рева, Олександр Бистряков, Ігор Філоненко, Йосип Островський, Микола Антонов вирішили створити в районі громадську організацію з назвою «Наша совість». І хоча це об’єднання ще не набуло юридично закріпленого статусу, але це не завадило йому розпочати реальну роботу. І першим заходом стало впорядкування меморіальної дошки в Солошиному. Що буде далі, чи зможе ця організація розвинутися, чи не згасне ініціатива — покаже час.
