Не знаю, що там зараз показують по телевізору, бо давно його не бачив. Але судячи з того, що пишуть у тирнеті, напевне за сценарієм, народу демонструють Конституційний Суд і обговорюють ту нібито кризу, яку він створив своїм рішенням щодо електронних декларацій чиновників.
Заборонили наші доблесні судді і електронні декларації чиновників оприлюднювати, і до відповідальності за незаконне збагачення притягувати. Та й саме оте недолуге агентство запобігання корупції заборонили.
А тепер нібито сам Президент збирається за допомогою Верховної Ради отой Конституційний Суд розігнати.
Ну, а тепер давайте уявимо ситуацію після того, як суд розженуть: нових суддів наберуть, електронне декларування відновлять, НАЗК працюватиме.
Думаєте, щось від цього зміниться? Я думаю, що не зміниться абсолютно нічого. Окрім того, що вже нові судді Конституційного Суду отримуватимуть по 200 тисяч гривень зарплати щомісяця. А європейські та ніші спонсори дадуть Україні чергову порцію грошей, яку знову успішно розікрадуть.
Чому так думаю? А давайте разом пригадаємо, що змінилося в державі Україна після того, як оті всі нібито антикорупційні заходи, закони та органи почали діяти.
Нагадую. Українці отримали змогу читати і заздрити тим, хто зумів «непосильною працею» нажити всі оті «Ролекси», «Бентлі», заводи, пароплави, газети, телеканали і депутатські мандати. А після цього знову дружно дали їм владу. Ну ще кілька сотень, якщо не тисяч, усіх отих чиновників із НАБУ, НАЗК, прокуратури, СБУ та поліції отримали нову підвищену зарплату за свою, знову ж, «непосильну» працю по боротьбі з корупцією.
Ну от і питається в задачі: якщо не буде антикорупційних законів, НАБУ, НАЗК і декларування, що станеться? Аж нічого. Можливо, навіть краще стане. Українці менше заздритимуть, читаючи чужі декларації, а бюджет зекономить кілька сотень мільйонів щорічно на зарплатах дармоїдам, які удають, ніби борються із корупцією.
Адже корупція, вона не в кабінетах чиновників чи суддів, вона в головах. Так уже сталося, що протягом сотень років еволюції, точніше адаптації українського суспільства, у ньому випрацювався на генному рівні стереотип, що «красти можна і потрібно», що «правий той, у кого більше грошей» і так далі, і тому подібне. Напевне, лише серйозні історики та психологи, якщо вони в цій країні залишилися, зможуть пояснити,чому українці еволюціонували саме в цьому напрямку. Напевне, якщо враховувати головні фактори еволюції, то спрацював саме природний відбір.
І ніякі революції гідності чи інші одноразові акції нічого не змінять. Для тих, хто не згоден, пропоную пояснити собі та іншим феномен Віктора Лозінського. Це той чоловік, за якого (до того, як він жорстоко і цинічно убив людину) в його вотчині на Кіровоградщині голосували по 70 відсотків земляків. А після того, як убив і навіть, о диво, відсидів частину тюремного ув’язнення, почали голосувати 80 відсотків.
Чому так? Тому що «хазяїн», «господарник», «церкву збудував». Ну й що із того, що в тій церкві кажуть, «не убий»? То слова, а чоловік хоч і вбив, а щось робить. І не для себе, а для людей. Дійсно, може він і того небораку «для людей» убивав?
Така ось адаптація гідності в українському варіанті. Головне – щоб були гроші. Гроші, за які можна збудувати церкву, дорогу, дитсадок… І навіть убити іншу людину.
Хоча, по великому рахунку, щось подібне відбувається у всьому світі. А гідність, вона або є, або її немає. І не буде ніколи. Кармічно воно так складається. І ніякі революції, навіть справжні, а не такі, як в Україні, гідності нікому не додають. А додає виключно щоденна рутинна і системна робота над собою. Або кармічно воно так складається.
Ну а на завершення — трішки оптимізму. Під час виконання редакційного завдання їздив у малесеньке село Білоконівка. І вже після закінчення розмови з хорошими людьми, зупинився на околиці, щоб полюбуватися шпаками. Вони якраз збиралися у зграї перед відльотом. Величезні хмари із тисяч птахів виписували в небі красиві фігури, піднімалися вгору і опускалися до землі. Красиво, їй Богу. Щоб на це дивитися, варто жити. Навіть попри усі оті Конституційні суду, корупцію, вбивць-депутатів.
Між іншим, шпаки, вони не знають, що літають красиво. Це вже ми, люди, так придумали. А шпаки, вони просто літають.
