Як приклад того, що вказані міри важливі, Віктор Миколайович розповів про одну фірму, яка виграла тендер на постачання продуктів у школи Полтавської області.
— За вимогою прокуратури спільно з управлінням по боротьбі з організованою злочинністю ми перевірили продукцію фірми-посередника. І виявили, що у маслі, яке вона постачає, немає жодного граму молочного жиру! Ясно, що фірма цей тендер виграла через те, що запропонувала найнижчу ціну на продукцію, — зауважив Віктор Мирунко, — але ж вона мала б забезпечити і відповідну якість.
Навіть прийнявши сигнал, перед тим як провести державний нагляд за виробництвом продукції, ми маємо отримати відповідний дозвіл на це з Києва. Коли ж інспектори отримають дозвіл Держспоживстандарту на позапланову перевірку, попередять підприємство за 10 днів до неї, що вони знайдуть? Виробництво не ведеться, склади порожні? Чи навіть знайдуть ту продукцію, але підприємство може стверджувати, що та не потрапила в реалізацію і буде утилізована. Ми не зможемо навіть штрафу накласти. Про яку ж відповідальність виробника може йти мова?!
За його словами, дуже велика проблема на ринку продуктів у тому, що добросовісному виробнику набагато важче продати свою продукцію, бо її собівартість більша від неякісної.
— Сумлінний підприємець виробив свою продукцію і хоче продати її, скажімо, в магазин. А ціна продукції досить висока, бо продукти якісні і їхня собівартість не дозволяє виробнику знизити ціну. У той же час недобросовісний виробник зробить продукцію такого ж типу, але низькоякісну. Звісно, він ціну запропонує значно меншу за ціну гарної продукції. А коли менша ціна, то продукт легше продати, і його краще закуповують посередники. Питання етики і моралі вже відходять на задній план, бо тут головними стають гроші. Але подібною неякісною продукцією виробники шкодять і собі та своїм дітям, бо також вживають, як споживачі, таку ж неякісну продукцію. Це замкнуте коло, яке потрібно розірвати, — переконаний Віктор Мирунко.
