Триває онлайн-проект гуртка «Журналістика» «Історія успіху». Цього разу на зустріч запросили випускника Кобеляцького БДЮТ Сергія Зінченка. Нам відомо, що після школи Сергій подався в Польщу на навчання і залишився там працювати. Юні журналісти запросили його на онлайн-зустріч на платформі ZOOM, аби дізнатися про всі його досягнення.
У БДЮТ хлопець відвідував танцювальний і вокальний гурток, цікавився в’язанням і шиттям, декламував вірші. З повагою згадує своїх наставників: Галину Вікторівну Сабадирь, Інну Володимирівну Уткіну, Надію Миколаївну Бражник, Людмилу Панасівну Куць, Андрія Володимировича Уткіна. Згадуючи Сергія, кожен з керівників гуртків наголошує, що це був активний, творчий, креативний, незамінний вихованець.
Серед яскравих ситуацій згадує моменти виступу на сцені в складі творчого об’єднання «Художнє читання «Калинонька»: «Буває, стоїш, про себе повторюєш слова, а коли твоя черга — забуваєш усе! Але ситуацію виправляє Галина Вікторівна, яка з першого ряду чи то поглядом, чи словом підказує — і ти врятований! Добре, коли є такі педагоги». Зізнається, що більш впевненим почував себе, виступаючи з танцювальним номером: «Тут я був свій серед своїх!». Пам’ятає і партнерок з танців Настю Кучеренко, Лєну Лашко та Владу Варич. Сергій займався не лише творчістю і самодіяльністю, а й спортом: відвідував секції тенісу, баскетболу, боксу та волейболу. Єдине, на що йому не вистачало часу, — це навчання. До нього хисту і бажання було менше всього, зізнається Сергій, можливо, саме тому намагався зайняти себе до пізньої години, аби ввечері мамі розказати, як він втомився, і лягти спати…
Не плануючи, у ході розмови обговорили функції школи та її роль у житті кожної людини. Провели паралелі між можливостями дітей, які навчаються сьогодні і в часи навчання Сергія. Він пригадав історію з крутою зачіскою, яку підгледів за кордоном і зробив собі, а от «школа» не дуже схвально до неї віднеслася, бо виглядав, не як усі. Ми ж лише посміялися з того, бо зараз маємо зачіски кожен на своє вподобання.
Дійшли висновку, що раніше школа мала більш авторитетне значення для учнів, мала більш широкі можливості щодо виховання дітей. Але при тому виховання орієнтувалось не на особистісний розвиток дитини, а більш колективний. Сьогодні ж у нас кожна дитина — індивідуальність! Приємно, що всі шкільні пригоди Сергій згадує з посмішкою і з повагою до своїх вчителів. Він підтримував усі ініціативи в школі, брав участь у ДПІ, КВН. Виступав на концертах у РЦКД (відвідував танцювальну студію Лесі Вікторівни Анурової), разом з Наталією Володимирівною Спицею вивчав англійську та подорожував.
Отже, закінчивши 11 класів НВК № 1, хлопець твердо вирішив їхати в Польщу, щоб вступити до одного з вузів у місті Любліні. Розказав, як усіх абітурієнтів, які подали свої кандидатури, зобов’язали пройти соціологічне тестування щодо індивідуального розвитку особистості. І що ви думаєте? — кандидатура Сергія вимагає більш широкої сфери діяльності, ніж омріяний ВУЗ, і його перевели в місто Бидгощ Куявсько-Поморського воєводства, у інший кінець Польщі, для вступу до більш престижного університету –University of Ekonomi WSG. Нас усіх приємно вразив факт психологічної оцінки перспектив та можливостей студентів, які сприятимуть розвиткові саме особистості, його індивідуальності, у нас поки що про таке не чули…
Хлопець вступив до університету і одразу почав шукати підробіток, щоб трішки допомогти батькам у його забезпеченні. Першим місцем роботи було невеличке кафе, де працював майже рік. Мав досвід роботи з інвентаризації у магазинах міста. Платили більше, але майже не було часу на відпочинок і здоровий сон. Працював на фірмі із відновлення сонячної електроенергії, вивчав маркетингову справу, проводив аналіз показників фірми. При цьому знаходив час на танцювальні та спортивні секції.
Ініціативи і наполегливість Сергія не залишились поза увагою деканату і невдовзі йому запропонували стати асистентом студентів з обмеженими можливостями (це була незряча дівчинка і хлопчик у візку). Далі — пропозиція контролю студентських стипендій та формування потрібних для цього документів. І зовсім скоро в 2019 році переведений у деканат як особа, яка займається контролем роботи із захисту дипломів та здачі сесій. Зараз він спеціаліст зі справ маркетингу University of Ekonomi WSG, тобто будує стратегії реклами університету. А рекламувати й справді є що: напрямки навчання, дитячий садок при вузі, дім опіки для людей похилого віку, своя пасіка, міні-лікарня…
Він не зупиняється на досягнутому і наголошує на своїх планах, вони в нього великі, амбітні! Зараз весь свій час витрачає на власний розвиток. Закінчив навчання в магістратурі та здобув післядипломну освіту, працює і щомісяця відвідує якісь цікаві курси, тренінги.
Серед порад сучасним українським підліткам і юним журналістам, зокрема, нам запам’яталися наступні:
- свій вільний час витрачайте на улюблене заняття,
- всебічно розвивайтеся,
- вчіться фільтрувати інформацію, що вам доносять,
- будьте систематичними у своїх планах і діях,
- інвестуйте в свій розвиток, читайте книги, беріть інтерв’ю у цікавих людей, рівняйтеся на них,
- не влаштовуйте змагання із здобуття знань у школі, а вчіться їх застосовувати для розвитку своєї індивідуальності,
- пишіть розумні дописи в соцмережах, висловлюйте свою думку, виражайте і контролюйте свої емоції…
- І при цьому Сергій наголосив на головному: «Йдіть по шляху доброти і справедливості, будьте вірними своїй цілі».
Після зустрічі з Сергієм Зінченком нам ще довго буде над чим подумати, попрацювати над своїми можливостями і вподобаннями. Його оптимізм, відкритість, привітність і наполегливість прийшлися до душі кожному з нас. Однозначно, вихованці нашого гуртка «Журналістика», колектив Кобеляцького БДЮТ та, напевно, і все місто пишаються нашим земляком. Він став взірцем для кожного підлітка, гордістю для батьків! Його історія — це справжня історія успіху, яку варто ставити в приклад підростаючому поколінню.
Дякуємо за дві години спілкування онлайн і сподіваємось на зустріч у рідних Кобеляках!
