Ті неповносправні людці, котрі кожного року підпалюють суху траву, яка незрозуміло чим їм заважає, вбивають не лише десятки тисяч пташок і тваринок. Вони ще й розмножують кліщів, котрі неминуче вкусять їх дітей. А там, як пощастить, — можливо, дитина й виживе, а можливо, і ні.
Є така страшна народна забава — травопал. Дивовижне знущання над природою і над тими, чия хата скраю. Адже в селах крайні хати першими горять. І в половині випадків — від травопалу.
Після випалювання старої трави ділянку обробляти легше, є така справа. Але на своїх ділянках і трави такої немає, тому що висапують та викошують, і сусіди не пробачать, тому що в багатьох на пам’яті сільські пожежі, котрі пожирають будинок за будинком, незважаючи на бігаючих з відрами води чоловічків. Можна луг підпалити. Задоволення стільки ж, а дія цілком анонімна. Якщо хто і побачить, можна сказати, що насіння бур’янів знищували, щоб на городи не летіли, чи кліщі замучили.
Але насіння бур’янів такі «хазяїни», по-іншому — дебіли, десятки років у землю заорювали. І будуть вони проростати не один рік або десяток років, навіть якщо всю округу асфальтом покриєте.
З кліщами ще цікавіше. Чомусь, чим більше траву палять, тим більше і більше кліщів. Чим їх більше, тим більше траву палять. Якщо є ворог, то «розгромимо, знищимо ворога». Якби кліщі мали хитрі уми політиків, то пораділи б, тому що ми дійсно громимо і знищуємо ворога. Ворога кліща.
Вогонь вбиває передусім ворогів кліщів
Кліщі — це їжа. Птахи, ящірки, жаби, бабки, оси, павуки, жужелиці, мурахи — усі з жадібністю вишукують кліщів.
- Чи стане птах шукати кліща на випаленій землі?
- Чи полізе в попіл жаба?
- Як далеко втече від вогню ящірка?
- І чи втече павук?
- Через скільки років після підпалу мурахи зважаться будувати мурашник?
- Де знайдуть бабки постійно вологу високу траву, щоб відкладати яйця, і що вони забули над мертвою землею?
- А жужелиці? Це ж геноцид по відношенню до них.
Вогонь очищає все. Спори грибів гинуть. Кліщі ж, як відомо освіченим людям, масово гинуть від грибкових захворювань. Але добрі люди приходять на допомогу і випалюють грибки, які першими чекали кліщів на будь-якій старій травинці. А нова трава вилазить із землі мало не стерильно чиста, і для кліща вона подібна свіжій білизні на ліжку. Спасибі, людино! Вдячний кліщ з нетерпінням чекає на тебе, щоб поцілувати взасос за порятунок його незліченних нащадків від страшних грибкових епідемій. Кліщі, звичайно, теж гинуть у вогні. Але які? Здорові активні кліщі спритно ловлять попутки і роз’їжджають на собаках і на людях, закушуючи, ким Бог послав. Палій радіє, що згорів кліщ. Він книжки не читав, хоча і грамотний, тому нічого не відає, що знищив з кліщем півсотні наїзників. А це означає, що в найближчі роки не буде кому вишукувати в траві конкретно іксодових кліщів, і вони зможуть в безпечному середовищі відкладати в землю по 17 тисяч яєць. Вогонь, випалюючи траву, яйцям кліща не шкодить. Зникають лише ті, кому ці яйця подобається їсти. Знищення в місті і за його межами добре врівноважених природних комплексів змусить всьому населенню робити небезпечні щеплення і всю землю ховати під непроникні покриття. І все-таки кліщ щілину знайде. Тобто доведеться ще й отрутами труїтися. Жахлива перспектива. І давайте тримати її в пам’яті, а не відмахуватися, як від алармістських фантазій. Тому в найближчому майбутньому ми проведемо величезну просвітницьку роботу, щоб жодному старому або підлітку совість не дозволила підпалити траву чи пройти повз палаючу, або звикаємо до кліщового енцефаліту та бореліозу, як до нежиті, і всі поголовно стаємо носіями цих захворювань.
ВАЖЛИВО
Кліщовий енцефаліт. У хворих із енцефалітом і мієлітом протягом багатьох місяців можуть зберігатися порушення чутливості, парези, порушення пам’яті та концентрації уваги. У хворих з паралічем — атрофія м’язів. Смертність ≈1 % (у основному хворі з паралічем кінцівок та порушенням дихання).
Кліщовий бореліоз, симптоми якого тривалий час протікають в хронічній формі, у деяких випадках стає причиною часткової або повної втрати працездатності.
