17 березня 2021 року Кобеляцький районний суд відмовив у задоволенні позову приватного підприємства «Форас-Ленд», у якому директор Оксана Левченко хотіла стягнути із мене, громадянина України Станіслава Катричка, 100 тисяч гривень за нібито завдану її фірмі моральну шкоду. А також прагнула, щоб я публічно вибачився. Але — не вийшло. Нижче — про аргументи, якими я керувався, критикуючи діяльність «Форас-Ленду».
Події, про які йде мова, мали свій початок у листопаді 2019 року. І тривали по квітень 2020-го. Тоді підприємство «Форас-Ленд» взялося виготовляти документацію для Сухинівської сільської ради, підписавши договір про це. Буцімто міська рада потім мала на меті передати ці земельні ділянки своїм жителям для ведення особистого селянського господарства.
Хороші наміри, чи не так? Але всі ми знаємо, куди вимощена дорога нібито благими намірами.
Про все це я дізнався не відразу. Спочатку інформація була лише в «еліти» села.
Перша сесія з питанням про надання земельних ділянок відбулася в травні. А ще в березні мені почали телефонувати люди, які представлялися співробітниками «Форас-Ленду». Вони пропонували прийти на збори і підписати договори оренди. Аналогічні дзвінки були й до моїх родичів та знайомих. У мене це одразу викликало певну настороженість. Ну от звідки в приватної полтавської фірми є телефонні номери жителів Сухинівки? Хто їм надав цю інформацію, котра є конфіденційною? Чи не сільрада?
Та на збори пішов. Вони, ті збори, були по своїй суті рекламою «Форас-Ленду». І про розширення своєї діяльності селянам говорили, і навіть робочі місця обіцяли. Ну прямо розцвіте і запахне з «Форас-Лендом» Сухинівка. Багато людей і повірили в благі наміри заїжджих бізнесменів. І почали підписувати договори на оренду землі. Мої ж сумніви лише збільшувалися.
А потім я побачив той самий договір. І сумнівів уже не було. Залишилося лише обурення. Адже договори, які підписували люди, були вже на інше підприємство, про яке взагалі ніхто нічого не знав. Та ще й із правом передачі третім особам. Тобто, «крайнього» селянам довелося б шукати довго і нудно.
А фірмачі все їздили, все агітували. І от нам із Артуром Ковачем довелося попереджати людей, роз’яснювати їм хибність непродуманого вибору орендаря. По це я відкрито говорив і на чергових зборах, і писав у Інтернеті. Робив це й Артур Ковач.
Це дуже не сподобалося «фірмачам». Вони й захотіли примусити нас мовчати. У тому числі, і судовими позовами.
І чим усе закінчилося? Ті, хто нас послухав, отримали більш безпечні умови договору і вищу орендну плату. А суд фактично визнав, що ми у своїй критиці, яка, до речі, не заборонена законом, були праві.
І наостанок поділюся власним баченням ситуації. На мою думку, основною метою орендарів, яких «привів» у Сухинівку «Форас-Ленд», був і залишається викуп землі.
А я особисто завжди був і залишаюся противником ринку сільськогосподарської землі в нашій державі і не маю й краплі довіри до таких ось бізнесменів-орендарів. Вважаю, що українцям у жодному разі не можна продавати свою землю.
Залиште її собі та дітям. Земля, вона, як відомо, більше не виробляється.
