Хто як виходив зі снігового полону

Такої зими, як нині, не спостерігалося майже тридцять років. Фахівці стверджують, що останнього разу снігопади такої інтенсивності були 1983-го. Великі опади і постійна зміна температур принесли полтавцям чимало турбот і викликали нарікання на роботу комунальних служб.
На цьому не раз пробували «погріти руки» деякі обласні керівники, які насправді не впоралися з ситуацією на своєму рівні. Небезпідставно підприємці, зайняті на пасажирських перевезеннях, доставці хліба та інших товарів, обурювалися відсутністю умов для роботи. В цьому можна було переконатися, з’їхавши з дороги державного значення. Більшість інших шляхів ставали непроїзними, а села, селища, містечка — майже недосяжними.
Нині зима потихеньку відступає. І це, до речі, ще один з доказів того, що вона була не такою «м’якою», як кілька попередніх років, бо на цей час раніше вже, як правило, господарювала справжня весна. Тепер, коли вщухли емоції і політична істерія, можна спокійно розібратися, чи мала місце бездіяльність комунальних служб або відсутність організації їхньої роботи? Незаперечний факт — жодного дня жодна магістраль міста не була заблокована. Тим часом, як переконливо стверджували центральні телеканали, тривалі пробки ставали звичним явищем в Одесі, Донецьку, Дніпропетровську і Києві. Причому снігу в Полтаві, порівняно з ними, випало не менше: за три зимових місяці — 173% опадів від норми!
Не відрізнялася на краще ситуація і в північних областях. Суми, наприклад, в окремих районах, за свідченням мешканців, не чистили тижнями. Багато людей отримало травми. «Скрізь одна й та ж біда, — говорили сумчани, — комунальні служби не працюють. Не вистачає двірників — бо хто піде на важку роботу за мізерну платню?»
Висоти кіосків сягали снігові кучугури у Чернігові. Шоковані люди відзначали: такого жаху не було ніколи. Куди тільки йдуть гроші за комунальні послуги?
Та ж сама ситуація у Львові, Тернополі. «Сніг упав і лежить. Його ніхто не прибирає», — говорять мешканці Заходу.
Київ — то взагалі окрема історія. Маючи найкращі фінансові можливості, столиця, схоже, постраждала найбільше. Кияни і досі згадують міську владу незлим, тихим словом. З гіркою іронією про ожеледицю, що заповнила всі травмпункти постраждалими, говорили навіть веселуни з «Вечірнього кварталу». Сміх крізь сльози та й годі. Небезпека чатувала на киян не лише на тротуарах та дорогах, а й у вигляді гігантських бурульок, одна з яких, на жаль, вкоротила віку жінці.
«Це ж які нерви треба мати?! — обурювалися з телеекрану мешканці Кременчука. — І де наша влада, куди дивиться?» Потік машин на дорогах сусіднього міста раз у раз перекривали замети. Багатьом доводилося залишати автомобілі й добиратися додому пішки.
Зрештою, що далеко ходити — майже по всій області проблем вистачало. До багатьох населених пунктів було неможливо доїхати навіть «швидкій допомозі» та фургонам із найнеобхіднішим — хлібом. А от у Полтаві такі маршрути розчищали першочергово.
Наші комунальні служби працювали у цілодобовому режимі — чистили шляхи та зливоприймачі, посипали дороги піщано-соляною сумішшю, вивозили сніг із міста. Ні сил, ні техніки не вистачало. Тоді, відгукнувшись на заклик міської влади, взялися допомагати підприємства і організації. Якщо на початку зими працювало понад 30 одиниць техніки, то згодом її побільшало вдвічі. Задіяні булі навіть військові роторні машини. Пальним допомогли власники автозаправних станцій.
Завдяки організованій боротьбі зі стихією життєдіяльність Полтави не порушувалася. А незадоволені завжди знайдуться: чому, мовляв, прочистили тільки до двору — а до порогу? Перш ніж критикувати тих, хто працює, деяким полтавцям слід навчитися працювати самим. Тоді й зими будуть приносити тільки радість, а не численні проблеми, як цього року.

Логін:
Пароль:
запам'ятати