Ні для кого не є секретом, що Кобеляцька об’єднана територіальна громада за рівнем доходів на одного мешканця є найбіднішою у Полтавській області. І її керівництву та депутатському корпусу потрібно докласти надзусиль, аби змінити ситуацію на краще.
Час летить стрімко. І ніби вибори до місцевих рад відбувалися зовсім недавно, але з того дня вже й півроку минуло. І ми, виборці, мали б дізнатися про якийсь конкретний результат роботи нової влади — як міського голови і виконавчого апарату, так і депутатів.
Безумовно, наївно було б очікувати дива, якогось економічного прориву і різкого покращення фінансової ситуації в нашій громаді. Адже повторюся, вона «на старті» своєї історії, мала не надто хорошу позицію. Кобеляцька громада є ледве не найбільшою в області і водночас — найбіднішою. І ні нинішній міський голова Олександр Копелець, ні будь-хто інший не можуть миттєво вирішити питання наповнення бюджету до хоча б середньостатистичного по області рівня.
Отже, виходимо із того, що для кобеляцького економічного дива часу ще минуло замало. Але його, часу, цілком достатньо для того, аби громадськість почула про напрямок, у якому збирається йти нова влада, про те, якими вона бачить шляхи вирішення тих чи інших проблем, і головної з них — відсутності грошей у бюджеті.
І що ж ми побачили чи почули за півроку? Як на мене — аж нічого. Ні, можливо, я щось проґавив, не володію якоюсь інформацією, то поправте мене.
Та по-моєму, ситуація таки не міняється і громадськість дійсно так і не знає, як керівництво громади планує зробити її більш заможною. Не чути ні нових ідей від міського голови, ні цікавих пропозицій від депутатів. Щось говорять про збільшення податків з орендарів землі. Можливо.
Але ж, на мою суб’єктивну думку, збільшення ставки орендної плати проблему бідності громади не вирішить. Приклад — в Україні в усі часи всі керівники виконавчої та законодавчої влади постійно збільшували і збільшують податки, але від цього держава не стає багатшою. Впевнений, що так буде і в Кобеляках. Із податків від орендної плати за землю бюджет особливо не наповниш. У всякому випадку, таких прикладів у країні немає. Між тим, є приклади, коли окремі громади живуть набагато заможніше, аніж сусіди.
Тут є два варіанти. Або на території громади видобувають корисні копалини, зокрема, нафту чи газ, або там існує потужне бюджетоутворююче підприємство. Інших варіантів я особисто не знаю.
У Кобеляках немає ні нафти з газом, ні потужного бюджетоутворюючого промислового підприємства. Добре, що поки що будують дорогу Н-31, що дає роботу і пристойну зарплату сотням жителів громади. Але мине рік, максимум два, і дорогу добудують. І що далі? Як жити будемо? Фермерів додатковими податками обкладемо?
Не чути ідей і пропозицій ні з міської ради, ні від депутатів. Але це не означає, що ідей і пропозицій немає взагалі. Тому нижче зважуся ознайомити читаючу громаду зі своїми міркуваннями з приводу «Як нам жити далі».
Гроші — зі сміття
Я б звернув увагу влади на потенційні можливості, котрі, як не парадоксально це звучить, закладені в місцевій проблемі.
Усі знають, що в нашій найбіднішій у області громаді немає легального полігону для утилізації твердих побутових відходів. Це — велика проблема. Я не збираюся шукати винних у її виникненні. Я пропоную нинішній владі хоча б спробувати і проблему вирішити, і перетворити існуючий «мінус» у економічний і бюджетний «плюс».
Відомо, що легальних полігонів для утилізації відходів немає майже в усіх громадах. У тому числі і в сусідніх. І якщо комусь сьогодні ще не «припекло», то це відбудеться вже завтра.
Кобелякам «пече» ще від учора. От і потрібно, аби саме Кобеляки, саме кобеляцька влада виступила ініціатором підписання угоди про міжмуніципальне співробітництво щодо створення потужного підприємства по утилізації, бажано — переробці відходів. Адже ні наша громада, ні сусіди власним коштом такий об’єкт не створять. А це має бути цілий комплекс. До нього увійдуть:
- полігон для прийому ТВП;
- сортувальна станція;
- у майбутньому — переробний завод;
- потужності для виробництва із відходів біогазу;
- бажано — тваринницькі ферми.
Навіщо тваринництво? Це не лише нові робочі місця і додана вартість, а ще й сировина (гній) для виробництва біогазу.
Знову ж, якщо грошей для створення такого об’єкту не вистачатиме навіть у об’єднання кількох громад, можна звернутися до Кабміну. Можна знайти грошовитих інвесторів. Ахметов, Порошенко, Пінчук, Жеваго, Боголюбов — це лише ті мільярдери, по яких згадуєш миттєво. І громада має законне право їх запрошувати, залучати їх гроші для свого розвитку.
Переробка, переробка і ще раз переробка
Безумовно, не можна зациклюватися лише на ідеї створення кластеру по утилізації відходів. У нас достатньо можливостей розвивати й інші сфери. У основному мова про переробку тієї сировини, що виробляють на території громади.
А зараз у нас як? Фермери і агрофірми зерно виростили, зібрали — продали. І все. Гроші пішли в прибуток аграріям та в оплату послуг чи товарів підприємств, розташованих за межами громади. І основні податки теж туди пішли.
А потрібно добитися того, аби сировина по максимуму перероблялася тут, на Кобеляччині. Переробляти потрібно не лише зерно, а й молоко, м’ясо, шкіру великої рогатої худоби і свиней.
Це — додана вартість, нові робочі місця, збільшення податкових надходжень саме до місцевого бюджету.
От тут і відкривається неоране поле роботи для місцевої влади. От тут і потрібно вести роботу, діалог із тутешніми аграріями. Ми ж усі прекрасно бачимо, що вони не вкладають свої гроші в розвиток виробництва. Посіяли, зібрали, продали — і так з року в рік.
Ні, я не виню ні в чому аграріїв. Це їх важкий і ризикований бізнес, і вони мають право самостійно приймати рішення. А от до влади претензії починають виникати. Поки що ми бачимо лише спроби або примусити платити всі податки тих, хто не платить, або банально зайвий раз «подоїти» аграріїв, бо грошей у казні не вистачає. А можливо, вже час заохотити тих же селян вкладати гроші в переробку.
Окрім того, потрібно замислитися над створенням власного комунального підприємства, котре буде здатне не лише воду качати і сміття вивозити, а й будувати. Будувати хоча б ті ж дороги. Адже це теж надходження до бюджету.
Можливо, комусь мої пропозиції не сподобаються. Що ж, у кожного своє бачення. Можна й мене критикувати. Але я пропоную. А влада, чомусь, мовчить.
