У Германа Гессе є чудове оповідання під назвою «Останнє літо Клінгзора». Воно — про художника, який знає, що живе останнє літо в своєму житті. І намагається отримати від відведеного йому долею 91 дня максимум задоволення. Звичайно ж, герой класика німецької і взагалі світової літератури не пускався у всі тяжкі, не грабував банки, не просаджував останні гроші в казино і не пив усе, що горить. Він спокійно доживав.
Ця редакційна пишеться в останній день весни. Завтра — літо. День захисту дітей, початок сезону відпусток, мандрівок, купа всяких релігійних і світських свят, величезна кількість всяких натуральних смаколиків. Усе це — про літо.
Щоправда, синоптики страхають нас прогнозом. За їх словами, перший день літа зустріне нас рясним дощем і пронизливим холодом. Що ж, можливо й таке. Можливо, й задощить і трішки зіпсує дитяче свято. І в когось зіпсується настрій і з’явиться привід у черговий раз побурчати, що, мовляв, і холодно, і сумно. І не було такого ніколи.
Хоча насправді все колись та було. І погане, і хороше. І дощове літо, і несамовито пекельне, і урожайне, і голодне. І з коронавірусом, і без нього. І буде ще багато разів, для когось більше, для когось — менше.
Але проживати його, це літо, потрібно, як останнє. Адже воно дійсно прекрасне — із ранковими туманами, із співом солов’я, теплими вечорами і сонячними днями.
Головне — не пропустити. Не забути в шаленому ритмі нинішнього оцифрованого життя, що, окрім городу, шашлика і пляшки горілки чи двох літрів пива, є ще багато іншого, прекрасного і неповторного. Його дала нам сама природа. Як, власне, і дала нам життя.
І в цю дійсно прекрасну пору не хочеться писати чи думати про погане і неприємне. Так, воно, все оте негативне, нікуди від нас не подінеться. Буде і бездарна та злодійкувата влада, будуть і високі ціни на газ, і присутність бажання та відсутність можливості купити чергову машину, квартиру чи пилосос.
Але ж, буде і літо. Дай Бог, щоб не останнє. Дай Бог, його не пропустити.
А потім — осінь, зима, весна. І знову літо. І ніхто з нас нічого не змінить у цьому вічному плині життя. Єдине, що ми можемо дійсно змінити, так це себе. Можемо навчитися проживати це літо, як останнє.
Можливо, у цьому і є отой сенс життя, про який людство тисячоліттями розмірковує та так і не може збагнути.
