Переважна більшість людей вважають, що найкраще відпочивати обираючи пасивні форми дозвілля. У кращому випадку, відвідати ліс чи скупатися в річці. Якщо дозволяють фінансові ресурси — поїхати на море чи в будинок відпочинку. Це ж усе-таки набагато краще, ніж відпочинок перед гаджетом чи телевізором.
Трохи інший підхід до цієї справи в туристів. Особливо це актуально у весняно-літній період, коли відпочинок, оздоровлення та ознайомлення із красою навколишнього світу поєднуються в одному заході — туристсько-спортивному поході. Бо що таке похід? По-перше — це гармонійний відпочинок не тільки тіла, а й душі, на лоні природи, подалі від сумбурного життя в багатолюдному населеному пункті, можливість «відірватися» від сучасних принад побуту та відчути себе частинкою Всесвіту. По-друге — це ефективний спосіб оздоровлення всього організму, адже поєднання дозованого фізичного навантаження з цілодобовим перебуванням на свіжому повітрі зцілює і тіло, і відновлює моральний дух.
Протягом чотирьох років я активно займаюся велотуризмом. Практично відвідав усі миловидні куточки Кобеляцького краю, у активі вже є кілька веломандрівок територією Полтавщини. Тож на пропозицію взяти участь у велопоході з нагоди Всесвітнього дня велосипеда я охоче зголосився.
До складу вело групи також увійшли учні: Роман Кузутенко, Юрій Захарченко, Андрій Петров, Матвій Кісіль та вчителі Олег Миколайович Шабалтій і Владислав Григорович Сабадирь. Подорож проходила за маршрутом: Кобеляки — Нові Санжари — Полтава — Диканька — Решетилівка — Кобеляки, головною ціллю якої став регіональний ландшафтний парк «Диканський» із славнозвісним Бузковим гаєм та старезними Кочубеївськими дубами. Незабутні враження залишилися від минулорічної веломандрівки до найвищої точки Полтавщини — гори Пивихи, тому і цього року вирішено подорожувати до об’єктів природної краси. Звичайно, багато нового та цікавого ми спостерігали по дорозі, особливо в населених пунктах нашого маршруту, але найбільше вражень я отримав у парку «Диканський».
Найбільше сподобалися Кочубеївські дуби — кілька вікових дерев, що збереглися від старовинної діброви, яка оточувала родовий маєток родини Кочубеїв у Диканьці. Хто посадив ці дуби, достеменно невідомо. Ще в позаминулому столітті їх росло майже сотня, а на сьогодні залишилося лише чотири. Ці дуби-велетні мають вік 600–800 років. Діаметр стовбурів сягає до двох метрів, висотою дуби більше двадцяти метрів. За народною легендою, саме під цими дубами юна Маруся-Мотря Кочубеївна чекала свого коханого — гетьмана Івана Мазепу. А ще існує повір’я, що, доторкнувшись до Кочубеївського дуба, можна отримати здоров’я і довголіття. Що ми неодмінно й зробили.
На жаль, у час нашого приїзду бузок вже відцвівся, але сам гай справив на нас приємне враження. Також сподобалася краса та охайність всього парку, про особливості рослинного та тваринного світу якого ми дізнавалися з інформаційних стендів. Прогулюючись парковими стежками, ми змогли ідентифікувати дуб, липу серцелисту, граб звичайний, клен гостролистий, ясен, кущі ліщини.
Також ми побували в Диканці біля Тріумфальної арки, Миколаївської та Троїцької церков. Додому поверталися через Решетилівку. Дорогою не втрачали можливості випробувати себе на спортмайданчиках, які зустрічалися в деяких населених пунктах. Незважаючи на прохолодну, а інколи й дощову, погоду, враження від велоподорожі пречудові. Миловидні краєвиди, цікаві зустрічі, дружня команда, відпочинок біля вогнища та здоровий сон у наметі надовго залишаться в моїх спогадах.
Хочу наголосити, що під час руху ми зустрічали багато велосипедистів. Особливо їх багато було в Полтаві та на її околицях. Це свідчить, що все більше людей обирають здоровий спосіб життя та двоколісного друга.
Отже, туризм потрібно любити і по справжньому ним захоплюватись. Не кожен школяр зможе кілька днів обійтись без маминої щохвилинної турботи, м’якого теплого ліжка, Інтернету та інших таких милих для комфортного життя речей. Проте варто пам’ятати головну перевагу туристичних походів від сидіння вдома, а саме — живий, безпосередній контакт з навколишнім світом, чудові враження та незабутні спогади й емоції.
Літо триває та кличе юних туристів у нові подорожі.
