Кобеляки — містечко церков

Кобеляки — містечко церков

Не так давно, а точніше 8 травня, вся громада Кобеляк раділа урочистій події — після десяти років важкої і напруженої роботи був відбудований Свято-Покровський храм. Освячення храму провів Високопреосвященніший митрополит Полтавський і Миргородський Филип. І зараз, через місяць після цієї події, напевне, варто пригадати непросту, інколи трагічну історію однієї з кобеляцьких церков.

Сьогодні вже неможливо сказати, коли саме була хрещена територія сучасної Полтавської області. Але відомо, що Полтавщина і Кобеляки входили до Переяславського князівства. А Переяславська Єпархія існує з ХІ століття. На жаль, відомостей про той період православного життя нашого міста не збереглося, але можемо з упевненістю сказати, що тут жив народ, який мав віру в Бога. Найбільш ранньою задокументованою згадкою про місто Кобеляки є карта французького інженера Гійома Боплана та опис турецького мандрівника Челебі.

З 1648 року Кобеляки стають сотенним містечком Полтавського полку. У містечку, де проживало дев’ять тисяч жителів, діяло вісім православних церков, а наприкінці ХVІІІ ст. — десять. Такої кількості храмів не було в жодному повітовому місті губернії.

Першу згадку про Покровську церкву маємо з 1790 року. Вона була дерев’яною, холодною, біля неї збудована дзвіниця. Відомо, що спершу церква була  на тому місті, де зараз знаходиться спортивний майданчик Кобеляцької ЗОШ № 3. Під час правління богоненависницької влади, приблизно в 1927 чи 1929 році, церкву зруйнували. У районі не залишилося жодного храму.

Та Господь милостивий послав у Кобеляки ієромонаха Ієроніма, який відродив Покровську церкву. Під керівництвом батюшки декілька православних сімей купили будинок і перебудували його під церкву. З 27 грудня 1943 року в Кобеляках почав діяти Свято-Покровський молитовний будинок, єдиний на весь район. Трудолюбивий та боголюбивий ігумен Ієронім головним у житті вважав молитву. Народився він у 1881 році в православній родині. Прожив дуже складне життя. Вихованець Свято-Троїцького Іонівського монастиря вже в 1910 році став ієромонахом, служив на фронті під час Першої світової війни, був заарештований і засланий у Темниківський табір до Мордовії, за бажання служити Богу. Ігумен Ієронім розумів, що в такий час, коли за віру вбивають, не можна побудувати справжній храм, тому він купував будинки і в них облаштовував церкви.

За кожну таку церкву ієромонах Ієронім потім відбував покарання. Десять років мучився батюшка на будівництві Біломорсько — Балтійського каналу, прорубував у скелях і в кам’янистій північній землі штучну судноплавну трасу. У нашому Свято-Покровському молитовному будинку служив недовго, бо в 1949-му його знову заарештували.

Отож, наш храм продовжував жити і молитися під керівництвом інших настоятелів. Усі вони є частиною історії храму.

У 1962 році настоятелем Свято-Покровському молитовного будинку стає протоієрей Іван Винник. Його долю теж не можна назвати легкою і щасливою. Теплячий, безвідмовний, люблячий батюшка був дуже сумирної вдачі і постійно переживав різні гоніння. Він з великою любов’ю повторював всім, хто до нього приходив за допомогою: «Так, так, дитинко, молись». Батюшка Іван служив Богу і людям 53 роки, з яких 27 років — у нашому Свято-Покровському храмі, служив до самої смерті.

(Закінчення — у наступному номері)


Автор: Олена Буймола


1. Ludmila65 / 20 червня, 10:44
Якого патрiархату нова церква?
2. orakul / 20 червня, 11:24
1.Ludmila65
«Якого патрiархату нова церква?»

Та яка вам різниця? Усі церкви Христові, тобто іудейські. У кажній церкві будь якого патрірахату висить одинакове розпяття на якому написано імя хазяїна церкви якому ви і молитесь в надії що він вам щось допоможе. Написано там ІНЦІ - Іісус Назарей Цар Іудейський. То його так би мовити приймальня. Так що ходіть моліться на здоровья він вас вислуха і зробить так як йому потрібно. Для нього нама ні москаля, ні українця, на грека. Для нього усі лошари однакові. Нарешті усі свідомі розвалили атеістичний СРСР і відродили так звану духовність. Тепер у вас і бог і президент і премьєр іудеї. Слава незалежній Україні.
3. Slavko / 20 червня, 13:05
2.orakul
«Слава незалежній Україні»

Думка ватника найбільш важлива, коли його не питають.
Нам справді потрібно вертатись до рідної віри.
При чому совок? Раби вірують у вождя, наша рідна віра його не мала
Додати коментар

Додавати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі.
Вам необхідно зареєструватися, або увійти під своїм логіном



Завантажуємо курс валют

Зачекайте, йде завантаження...

Логін:
Пароль:
запам'ятати


Реєстрація | Нагадати пароль

Шановні водії!

У зв’язку зі значним погіршенням погодних умов та сильної хуртовини частина траси Р-52 у Царичанському районі являєтсья непридатною до використання!

Служба порятунку звертає Вашу увагу на те, що вирушаючи у таку погоду в дорогу Ви йдете на це на свій страх і ризик - у випадку неможливості вибратися із снігових заметів на дорогах чекати допомогу можливо прийдеться досить довго.

Тому рекомендується відмовитися від подорожей автомобілем до стабілізації ситуації