Одного погожого літнього дня на мисливській базі «Заворскло» зібралися кобеляцькі любителі полювання та рибної ловлі, щоб урочисто відзначити ювілей найстаршої в Україні громадської організації — Українського товариства мисливців та рибалок.
Чим сильна будь-яка громадська організація чи об’єднання? Звичайно ж, людьми, які до їх лав входять. УТМР об’єднує навколо себе людей, які фанатично люблять полювання та риболовлю, піклуються про збереження флори і фауни рідного краю, захищають братів своїх менших від проявів браконьєрства.
Цікавий момент. У назві нашого об’єднання головним словом є «Товариство». Чому? Та тому, що на полювання чи рибну ловлю зазвичай вирушають групою друзів, добрих товаришів.
Як відомо, люди займалися мисливством, ловили рибу із перших днів свого існування. У прадавні часи полювання слугувало для племені чи роду способом виживання. Зараз часи суттєво змінилися. І для того, аби вижити, прогодувати себе і родину, чоловікам зовсім не обов’язково брати в руки зброю і чатувати на звіра, аби здобути м’ясо. Зараз полювання є таким собі захопливим хобі. Але займаються ним не з меншим ентузіазмом, аніж у доісторичні часи. Напевне, це вже стало на рівні вродженого інстинкту.
Вся система УТМР — це розгалужена сітка первинних, районних та обласних осередків. Наша Кобеляцька районна організація — одна із кращих в області. Вона має свою славну історію, прекрасні традиції і, що головне, — хороших людей у своїх лавах.
У 60–80‑ті роки минулого століття УТМР на території колишнього Кобеляцького району мало в користуванні майже сто тисяч гектарів мисливських угідь, а кількість членів організації сягала трьох тисяч чоловік.
Сьогодні район розділений на десятки окремих мисливських господарств, що негативно (моя особиста суб’єктивна думка) вплинуло на стан мисливської справи в цілому.
По-перше, і це головне, простих людей, здебільшого селян, штучно розділили новими господарствами, які в основному мають у засновниках багатих і впливових бізнесменів. По-друге, різко зріс пресинг на диких тварин, адже кожне господарство отримує свої ліміти на відстріл і з усіх сил, правдами і неправдами намагається їх освоїти.
Стрільба йде із жовтня по січень (на парнокопитних і пушних звірів). У результаті, у тварин немає ні місця, ні часу для перепочинку. А всі відтворювальні дільниці, як правило, існують виключно на папері.
З «легкої» руки колишнього керівництва району всі кращі мисливські угіддя відібрані в УТМР. І тепер мисливцям для полювання навіть у рідному краї доводиться платити чималі гроші.
Усе це сумно, але закономірно. Адже давно відомо, що для досягнення благих цілей люди об’єднуються, гуртуються. А тут їх розділили. Зрозуміло, що хорошого від цього не варто очікувати.
Можливо, мої роздуми комусь і не сподобаються. Але вважаю, що маючи півстолітній мисливський стаж, маю право на їх висловлення в пресі та на свою особисту оцінку того, що відбувається в мисливській галузі.
Славні прадіди
Як я вже говорив вище, головним багатством, опорою і силою будь-якої організації, держави і народу є люди. Тому й хочу згадати добрим словом тих, хто доклав зусиль для розвитку мисливсько-рибальського товариства, до збереження природи рідного краю.
Кілька прізвищ: Йосип Царичанський, Василь Тітаренко, Віктор Шарий. Що не прізвище, то ціла історія, навіть легенда. Згадаю й ветеранів та активістів — Валерія Целоусова, Василя Павленка, Віктора Саакяна, Анатолія Варича, Григорія Маника. Не вистачить газетної площі, аби розповісти про їх досягнення, ці люди варті великої книги.
Сьогодні наша організація має в кілька разів меншу площу угідь, поменшало в ній і членів. Але гарних, відданих справі збереження довкілля людей у ній менше не стало. Ми досягаємо успіхів у непростих умовах завдяки таким ентузіастам, як Олексій Данко (Золотарівка), Борис Зух (Куст-Кущі), Олександр Оборонов (Чорбівка), Анатолій Єгоренко (Підгора), Дмитро Гриценко (Перегонівка) та багатьом іншим.
Ось так ми разом із однодумцями підійшли до сторіччя УТМР. Святкування відбулося в останню суботу липня. Розпочалося воно, як і годиться, з вітальної промови голови районної організації Володимира Панічевського. А потім наші знані в усій Україні майстри стендової стрільби Анатолій Близнюк та Євген Ясинський провели змагання для колег.
Із перших же хвилин стало зрозуміло, що, не дивлячись на загальну святкову атмосферу, за перемогу стрільці будуть боротися серйозно.
У кінці кінців, стало зрозуміло, що чемпіонство виборов Віктор Фесюра. Друге місце посів Олег Дорофєєв, третє — у Василя Повара.
У командному заліку кращим став колектив Кобеляцької міської організації (голова Дмитро Срібний), друге місце у Біликів (Юрій Жовтяк), третє — у Куст-Кущів (Борис Зух).
Переможці отримали грамоти і медалі. Також отримали відзнаки обласного рівня кращі з кращих члени УТМР. А ще — значки «УТМР-100».
А голова ревізійної комісії, почесний член УТМР, автор кількох книг про полювання і риболовлю Григорій Потетій вручив один із екземплярів із власного творчого доробку керівнику організації Володимиру Панічевському та сімейній династії Срібних (ваш покірний слуга — дід, син Роман та внук Даніель).
Після закінчення усіх церемоній присутні зібралися за одним великим столом. Були тут і традиційні шурпа та смажена картопля… Чого там тільки не було! Звучали вітальні тости за Товариство, за мисливців, окремого тосту удостоївся наш молодий і енергійний керівник. Звичайно ж, була і хвилина мовчання в знак пошани до тих, кого із нами вже немає.
Від імені Президії райради УТМР щиро вітаю усіх бувших і нинішніх членів організації із сторічним ювілеєм! Зичу усім добра, здоров’я, незабутніх зустрічей на лоні природи і щедрих трофеїв.
