Справедливість є, за неї варто боротися

Хтось ще пам’ятає цей красивий передвиборчий лозунг політичної сили, котра нині знаходиться при владі?
Днями стало зрозуміло, що цей політичний лозунг на відміну від більшості інших, таки правдивий і реальний. І якщо гуртом та разом за справедливість і законність гарненько поборотися, то можна отримати позитивний результат.
Так, в понеділок Окружний Адміністративний суд Києва виніс постанову, якою несказано обрадував сотні тисяч українців. Тих українців, котрі, не сподіваючись на державу, на власний страх і ризик вирішили займатись підприємницькою діяльністю. І були дуже обурені, коли Уряд, сформований політичною силою, котру вони в своїй більшості підтримували, взяв і фактично ввів для них додатковий податок. Ввів без дотримання обов’язкової процедури, без прийнятого відповідного закону. Воно то й Уряд можна зрозуміти. Адже догосподарювались до того, що грошей для виплати пенсій почало бракувати. Але ж… Перед виборами ж щось про справедливість говорили, про те, що закон один для всіх. А на ділі вийшло якось не так. Не по закону, не по справедливості.
І у підприємців терпець урвався. Вони взяли й дружно понесли до суду позовні заяви. І виграли. Хоча не всі. Адже дуже багато законослухняних бізнесменів, навіть не погоджуючись із урядовою постановою, все ж заплатили додаткові внески до Пенсійного фонду. Гроші їм, звичайно, ніхто не поверне.
Ну, та до цього українцям не звикати. Вони вже заплатили сотні мільйонів гривень за тимчасові техталони в ДАІ, а потім дізнались, що цього можна було і не робити. Власники стареньких «Волг» та «Уазиків» також платили податки за свій антикваріат, як за новенькі «Лексуси». Їм також гроші ніхто не повернув. Що ж, все це звичні дії для української влади, починаючи з дня проголошення Незалежності. Надурити, залякати, «збити бабки», а перед виборами прикинутися гарними і пухнастими. Так що дивуватися цьому не доводиться. Дивує те, як українці швиденько забувають те, хто і як їх дурив. Та в будь-якій країні світу влада, яка так нахабно дурить народ і цинічно не виконує своїх головних обіцянок на 5–10 років може забути про перемогу на виборах. А в Україні це можливо. Зомбовані українці кажуть: «Все одно за когось потрібно голосувати». Кому потрібно, шановні? Їм, а не Вам. Між тим, у бюлетені є одна вельми знакова графа. Вона називається: «Не підтримую жодного кандидата».

Логін:
Пароль:
запам'ятати