У принципі, тем для редакційної, що мала вийти в цьому номері «ЕХО», вистачало. Був задум написати про український «Талібан» та про те, що гроші в цьому житті майже нічого не вирішують. Підкинув тем для роздумів і наш Президент, який напередодні Дня Незалежності роздав головам ОДА «наряди» по будівництву заводів. Взагалі інформації для роздумів та наступних за ними авторських сентенцій на цьому та минулому тижні вистачало. Аж раптом…
Зателефонувала жінка. Представилася, як 72‑річна Олександра Кибкало, пенсіонерка з малесенького села Пологи Низ, що поряд із Руденківкою, десь на краю новосанжарської географії.
Пенсіонерка запитувала телефонний номер когось із журналістів колишньої новосанжарської «районки», а також попросила і в «ЕХО» висловити подяку рятівнику її кота.
Олександра Кибкало розповіла, що сталося. У неї пропав кіт. Розпочавши пошуки, жінка виявила, що котик упав у старий колодязь на покинутій садибі, де давно ніхто не живе. Води в колодязі немає, тому тваринка не загинула. Але дістати кота з дна колодязя самостійно пенсіонерка, в силу свого віку, вже не могла. Тому була змушена звертатися за допомогою до сусідів.
Розпочалася ціла рятувальна операція. Сусіди принесли драбину і мотузку. Але потрібно було ще й знайти когось здорового і більш-менш спритного, хто б зміг спустися по драбині на дно колодязя і дістати звідти кота. А це — проблема. У всіх — поважний вік і вже обмежені фізичні можливості.
На допомогу прийшов сусідський хлопчина, одинадцятирічний Назар Бутенко. Для хлопчика не склало проблеми за хвилину опуститися на дно неглибокого колодязя і витягти переляканого кота.
Радості пенсіонерки не було меж. І от вона вирішила віддячити герою-рятівнику року (а для Олександри Кибкало маленький Назар має саме такий статус) і написати про нього в газеті.
Олександра Кибкало попросила це зробити нас. Назар швиденько зробив селфі з котом і прислав фото на Вайбер.
І от, прохання пенсіонерки виконане. Подяка Назару за порятунок кота виходить у світ.
І цій події навіть присвячена редакційна. А дійсно, чому про це не написати саме в авторській колонці. Адже надто мало в нас хороших новин, розповідей про нехай буденні, але виключно позитивні події. А негативу — більш ніж достатньо. Там аварія, тут хтось щось вчергове украв, чи з чужого будинку, чи з бюджету. Коронавірус, знову ж, повертається, влада не перестає «чудити».
Пригадую своє здивування після ознайомлення з данськими газетами в період гостювання в родичів у тій далекій і дуже благополучній країні.
Журналісти там відверто нудяться. Пишуть про те, хто яку кашу зварив на черговому місцевому напівсімейному фестивалі, та роблять огляди автосалонів із райцентрів. А родичі, у яких жив, розказали, що за рік у них головною сенсацією, котру тиражують у газетах, буває розповідь про те, як на чиїйсь фермі корова привела трійню. А головним політичним скандалом місцевого масштабу — роздача мером вина, купленого за бюджетні гроші, без голосування депутатами за це на сесії. З посади за таке в Данії звільняють. І кримінал «шиють».
У нас поки що все не так. У нас більше «трешу», аніж позитиву. Але, можливо, і в Україні колись журналістика стане нудною професією. А повідомлення про порятунок кота пенсіонерки — головною новиною тижня.
А Назар Бутенко — молодець. Як молодець і Олександра Кибкало, яка ділиться позитивом.
Із святами всіх! Літо минуло, готуємось до прекрасної осені.
