У ніч з 26‑го на 27 серпня в Кобеляках вирувала негода. Кілька годин падав сильний дощ у супроводі грози. Одна з блискавок влучила в гараж, де стояв автомобіль «Шевроле Авео». Виникла пожежа, під час якої машина і будівля зазнали серйозних пошкоджень.
Загорання сталося близько другої години ночі. Нібито, перед цим над мікрорайоном поряд із оптовою базою «Два куми» особливо сильно грякнуло.
Згідно з офіційними даними місцевих співробітників ДСНС, телефонний дзвінок на екстрений номер 101 надійшов о 2:15 ночі. Пожежні приїхали на місце події через п’ять хвилин. На той момент біля гаража вже зібралися люди, а будівля горіла. Його власниця в шоковому стані намагалася зайти в будівлю і виїхати на своєму автомобілі «Шевроле Авео». Але її утримали свідки події.
За словами пожежних, процес гасіння тривав не більше десяти хвилин. За цей час на гараж, сусідні будівлі і автомобіль вилили п’ять тонн води. Зрештою, будівлю врятували, серйозних ушкоджень зазнав лише дах. А ось «Шевроле» обгорів повністю. Якщо автомобіль і вдасться відновити, то це потребуватиме дуже серйозних капіталовкладень. Наталія, власниця гаража і авто, оцінила завдані їй збитки у двісті тисяч гривень.
Халатність пожежних і байдужість людей
Із Наталією ми зустрілися наступного після надзвичайної події дня. Жінка ще перебувала під впливом емоцій і не приховувала свого розпачу. Її підтримувала сестра Анна.
Наталія розповіла:
— Коли я прибігла, горів дах. Я спробувала відкрити двері, аби витягти із гаража машину. Мені ще хтось кричав, щоб не відкривала двері і не впускала в гараж кисень. А потім мене не пустили в будівлю. Коли приїхали пожежні, машина ще не горіла. Я просила, аби зачепили її за фаркоп і витягли. Але мене ніхто не слухав. У кінці кінців, загорівся і «Шевроле». Я в шоці. Ніхто не хотів допомагати, діяти. І люди, які прийшли раніше від пожежних, могли б разом виштовхати машину, пожежним вважаю, не важко було підчепити трос до фаркопа мого автомобіля і швиденько витягти його. Як на мене, вони, пожежні, нібито й діяли, але якось спроквола. Вважаю, що це халатність. Зрештою, коли я почала кричати, що в машині документи, вони ж їх дістали звідти.
Окрім того, Наталія не погоджується з версією пожежних про загорання в результаті влучання блискавки.
Жінка каже:
— Спочатку вони щось казали про коротке замикання проводки в машині. Потім — про проводку в гаражі. Та все в порядку в мене в машині було. А в гаражі один лише вимикач світла і все. Цілком можливо, що хтось підпалив.
Хоча якогось особливого бізнесу Наталія не веде, відвертих недоброзичливців не має, громадською діяльністю, що може викликати незадоволення представників влади чи криміналітету, не займається. Але припускає:
— Воно ж, не завжди й знаєш, кому не вгодиш. Та й дурнів у цьому житті вистачає.
Анна підтримує сестру:
— Те, що її не пустили саму в гараж — правильно. Але витягти машину вони могли. Вони ж професіонали. У них мав і трос бути, і маски, щоб зайти в задимлену будівлю. Це ж не сторонні дядьки з вулиці приїхали. Бояться заходити в будівлю, що горить? Так що вони й у будинок, де люди горять, не зайдуть?
Є інструкція і статут
У той же день відбулася зустріч і з пожежними, які брали участь у гасінні гаража.
Начальник районного підрозділу ДСНС Юрій Гребенюк, дізнавшись, що до роботи його підлеглих висловлюють претензії, відреагував дуже швидко. Він зібрав двох учасників події на території частини, не дивлячись на те, що співробітники того караулу мали вихідний день.
Юрій Гребенюк перед тим перепитав:
— Хоча б не казали, що ми без води приїхали? Ні? Ну й на цьому спасибі.
Свою версію виклав начальник караулу Анатолій Черевко. Він пояснив:
— Одразу витягти з гаража машину було неможливо. Ми отримали повідомлення о 2‑й годині 15 хвилин. Їхали п’ять хвилин, це ж поряд із частиною. На момент нашого прибуття будівля вже палала, загорівся і автомобіль. Можливо, жінка в шоковому стані збилася з хронометражу. Я її розумію і співчуваю. Але давайте разом поміркуємо. Ми приїхали, гараж і машина горять. У гаражі і в сусідньому приміщенні — балони з киснем. Машина — із газовим обладнанням. Загроза вибуху очевидна. Ми приступили до гасіння. Нас троє. Один знеструмлює будівлю, другий знаходиться біля автомобіля, на подачі води, третій займається гасінням. Хто із нас має час для того, аби витягати «Шевроле»? Це ми мали б припинити гасіння, розвернути свій автомобіль, накинути трос і висмикувати «легковика», що, швидше за все, був і на увімкнутій передачі, і на ручному гальмі. Щодо документів. Так, я особисто їх витяг із «Шевроле». Але вже після того, як полум’я погасили.
Юрій Гребенюк підтримав свої працівників. Він сказав:
— У нас є статут та службова інструкція щодо дій у будь-якій ситуації. У тому числі, і під час гасіння пожежі. Так от, там чорним по білому написано:
«…Сили і засоби першочергово вводяться на вирішальному напрямку оперативних дій.
Вирішальний напрямок оперативних дій на пожежі визначається з урахуванням таких принципів:
- якщо небезпечні фактори пожежі загрожують життю і здоров’ю людей, основні сили і засоби вводяться для рятування людей;
- якщо існує загроза вибуху або руйнування конструкцій, основні сили і засоби вводяться в місцях, де їх дії можуть попередити вибух або руйнування конструкцій».
Це вимоги, якими ми керуємося. Дах, як конструкція, вже руйнувався, у гаражі та в сусідній будівлі — газові і кисневі балони. Якби вони вибухнули, то не було б і сусідніх гаражів. А головне, постраждали б люди. Тому наші співробітники діяли чітко за інструкцією. Була б можливість, врятували б і машину.
Наталія, у свою чергу, каже, що трішки заспокоївшись, прийме остаточне рішення. Можливо, писатиме офіційну скаргу на дії пожежних та вимагатиме порушення кримінальної справи за фактом підпалу будівлі.
