За традицїєю, кожного року в кінці літа чи на початку осені скрізь проходять свята — Дні села. Це час, коли можна зібрати усіх тих, хто любить своє село, вболіває за його майбутнє, живе його сьогоднішнім днем.
Ні для кого не є секретом, що українське село нині переживає свої не найкращі часи. Урбанізація, інші демографічні та економічні процеси призводять до того, що в маленьких населених пунктах залишається все менше людей. У результаті, деякі села взагалі зникають із карти України. А ті люди, які залишалися жити в сільській місцевості, інколи почувають себе забутими і цивілізацією, і владою.
Ми живемо саме в такому маленькому селі Свічкареве. Воно досить віддалене від центру громади, немає тут потужного бюджетоутворюючого підприємства. Раніше в Свічкаревому працював радгосп, де вирощували фрукти. Була робота, зарплата, будували житло. На жаль, все це — у минулому.
Але приємно відзначати, що попри об’єктивні та суб’єктивні труднощі, які виникають у жителів сільської місцевості, ми не відчуваємо себе забутими. Свічкареве живе, про нас пам’ятає влада, про нас турбуються.
29 серпня місцеве свято відбулось і в нашому селі Свічкареве. О 16‑й годині розпочалась урочиста концертна частина, на якій з привітальним словом виступив голова Білицької ОТГ Микола Скрильник. Поетеса зі Львівщини Світлана Дубницька написала вірш, у якому була представлена історія села Свічкареве.
Жителів села і гостей ми частували смачним короваєм та пирогами, які спекла Лілія Тереніна. Дівчатка, учасниці концерту, смакували тортом, який, на моє замовлення, створила Оленка Дрофа, моя випускниця, справжня майстриня своєї справи. Так що всі бажаючі змогли відчути смак справжньої домашньої випічки.
Старші згадали смак дитинства, молодші — відчули різницю між домашніми короваями і магазинним сурогатом. Велика вдячність нашим куховарочкам за їх кулінарні шедеври.
Ми намагалися привітати всіх хлопців афганців, атовців, найстаршу жительку села і найменшу Улянку Завгородню. Без привітання не залишилась і нещодавно утворена родина Артема і Тані Кузьменків. 28 серпня відбулось їхнє весілля. Музичні вітання звучали і на адресу всіх ювілярів села.
Свято продовжилось спортивними змаганнями, які організував і провів Олександр Турбай. Велика вдячність і нашому старості Сергію Титарю Концертна частина була представлена чудовим колективом із Біликів «Чебреці». Це народний аматорський хоровий колектив, який зачарував усіх глядачів своїми голосами, гарними піснями і танцями. Після концерту почалося частування. Козацька каша, пиріжки, кавуни, дині, виноград, персики — усе це можна було скуштувати в нас. Найбільше раділа дітвора. Надувна гірка, батут, попкорн, солодка вата — усе це було для них. А ще — домашні страви, котрі приготували небайдужі жителі села. У великих містах таку кулінарію називають хенд-мейд, або — ручна робота. Її дуже цінять, щоб посмакувати їдуть за сотні, а то й тисячі кілометрів, витрачають купу грошей. Ми ж куштували безкоштовно. Все це — завдяки щедрості та умінню місцевих жителів.
На завершення свята була супер дискотека та яскраві феєрверки.Танцювали, веселилися всі, було дуже багато місцевих і гостей з інших сіл.
Свято пройшло на ура. Дякую всім! Хочеться побільше таких заходів, які об’єднують людей!
То ж радійте, добрі люди!
День села завжди не буде.
Щастя й радості багато!
В Свічкареве-гарне свято!
Бог нам день благословив!
І добром нагородив!
Ловим промені тепла!
В Свічкареве-День села!
Усі дякували організаторам і спонсорам цього дійства: Миколі Скрильнику, Петру Ткаченку, Марії Завгородній, Леоніду Непийпі, Григорію Коваленку, Віталію Біланенку.
