Ви ніколи не задумувалися над питанням, винесеним у заголовок? Я зараз думаю про це ледве не щоденно.
Здавалося б, усі зусилля сучасної людини спрямовані на те, щоб зберегти час, зробити своє життя більш комфортним і спокійним. Для цього людство створило силу-силенну різноманітних речей, які зараз іменують модним словом гаджети. Не потрібно йти по сходах, можна скористатися ескалатором, немає потреби в тому, щоб чекати автобуса, тим більше, трястися на кінній бричці. Для цього є супершвидкі автомобілі чи навіть літаки.
У останні десятиліття людство охоче користується цифровими технологіями. Скажімо, безліч справ можна зробити, не виходячи з дому, а просто сидячи за комп’ютером.
Здавалося б — ось воно, щастя, ось він, вільний час для того, щоб любити, творити, просто споглядати за безупинним плином життя і ні про що не турбуватися.
А часу стає все менше!
Дуже часто згадую дискусію із дружиною з приводу цифрових технологій. Ніколи не приховував і не приховую, що не люблю їх, ці технології. Користуюся, але не люблю, навіть побоююсь.
І от ми дискутуємо з приводу благ та небезпеки Інтернету та інших цифрових штучок. Дружина мені нагадує про те, що зараз, не встаючи з-за комп’ютерного столу, можна зробити необхідні платежі, замовити квитки на концерт чи літак, забронювати номер у готелі в будь-якій країні світу.
Погоджуюсь, адже це правда. Але водночас задаю їй, собі, вам зустрічне запитання. А чому десять років тому ми могли дозволити собі таку розкіш, як нібито змарнувати пару годин часу, стоячи в черзі десь на пошті, щоб сплатити за комуналку, а зараз часу не вистачає навіть на те, щоб у Приват24 зайти.
І це при тому, що автор цієї статті не дивиться телевізор, від слова «зовсім», не «зависає» в соцмережах, небагато спить. Але часу не вистачає! А раніше — вистачало.
І так майже у всіх. Навіть у людей, котрі ніколи не страждали і не страждатимуть від хвороби під назвою трудоголізм. Але й вони скаржаться на дефіцит часу.
А в нас же — комп’ютери, смартфони, Інтернет.
І нам не вистачає вже часу для того, щоб читати, для того, щоб писати довгі листи, які писали люди колись один одному; нам не вистачає часу любити, спілкуватися, ходити в гості, милуватися заходами і сходами, бездумно гуляти по полях… Куди зникає час? Звідки цей наростаючий цейтнот?! Ми його зберігаємо, а його все менше і менше! І людина не встигає бути людиною. Людина не встигає проявити себе, як людина, — не встигає здійснити ні закладеного в ній природою, ні реалізувати свій творчий хист, свої задуми, свої мрії.
То навіщо тоді усі оці гаджети і технології? До речі, спробував знайти відповідь на питання, куди ж зникає час нашого дорогоцінного життя в тому ж Інтернеті. Нічого путнього, окрім дурнуватих порад про таймменеджмент, не знайшов. Нагадую, таймменджмент — це псевдомудрість про те, як вам ще більше працювати.
Натомість зрозумів — відповідь на це питання шукають ще мільйони людей.
Вдалих пошуків — і собі, і вам.
